Роменська земська повітова лікарня була відкрита у 1874 році в приміщенні богадільні. Заклад був розрахований всього на 45 ліжок. Завідувачем лікарні став Дмитро Васильович Бартош. Більше на i-sumy.com.
Нагальні питання
У своєму звіті за 1882 рік він скаржився, що на 15 000 осіб міського населення і 150 000 сільського виділено всього 45 ліжок у 6 палатах верхнього поверху богадільні. Також його бентежило сусідство пацієнтів з заразними хворими, зокрема сифілітиками, а також людьми з душевними розладами. За словами Бартоша, тільки у 1881 році постіль заразних хворих почали прати окремо.
За користування будівлею богадільні лікарня сплачувала орендну плату Полтавському благодійному товариству у розмірі 500-700 крб. на рік. Медперсонал лікарні включав лікаря-спеціаліста з усіх хвороб, лікарського помічника та фельдшера-аптекаря.
Примітно, що лікування у земській лікарні було в основному платне. Так, у лікарні було всього п’ять ліжок для безкоштовних хворих. Наприклад, у 1879 році із 187 хворих 182 були платними пацієнтами і решта лікувалася безкоштовно.
Так, у постанові Роменського повітового земського зібрання у 1883 році мова йшла про те, що при госпіталізації хворий був зобов’язаний платити 1 карбованець та по 20 копійок за добу перебування у медзакладі. Хірургічна допомога в земській лікарні вперше почала надаватись у 1882 році.
У 1886 році постало питання про відокремлення земської лікарні від богадільні. Так, виникла необхідність орендувати кілька приватних будинків, придатних для розміщення лікарні на 30 ліжок з операційною, приймальною, амбулаторією, аптекою та лабораторією. Після розгляду можливих варіантів, земські повітові збори вирішили будувати нову лікарню.
Нова сторінка в історії
У 1902 почався пошук архітектора та складання кошторису. Планувалося побудувати головну двоповерхову цегляну споруду лікарні і окрему дерев’яну одноповерхову – для інфекційних хворих. Будівництво тривало два роки – з 1905 по 1907 роки. Цікаво, що головний двоповерховий корпус став справжньою архітектурною перлиною міста.
Крім двох основних споруд, на території лікарні була розташована цегляна одноповерхова будівля, де знаходилася квартира доглядача лікарні, аптека, кухня, контора і кімната для проживання санітарів. У другій одноповерховій містилося машинне відділення, в якому була котельня.
Також було побудовано житловий будинок для середнього персоналу і санітарів, складське приміщення, морг, господарські приміщення. На території лікарні знаходилась артезіанська свердловина, водонапірна башта, каналізаційні споруди, біофільтр.
У лікарні було центральне водяне опалення, вентиляція, водопровід, центральний нагрів води, електричне освітлення і власна каналізація. Примітно, що у місті електростанції та водогону не було. То ж така прогресивна лікарня відповідала всім вимогам часу.
У центральному корпусі було 65 ліжок для хворих та 10 ліжок для заразних хворих у іншому приміщенні – там же, де містилася амбулаторія.
У 1914 році в лікарні відкрили рентгенкабінет і бактеріологічну лабораторію для досліджень на холеру.
У 1915 році в Ромнах для лікування поранених на фронті працює одразу кілька пунктів: лазарети Червоного Хреста в головному корпусі Роменського винного складу та у Спілці міст, де хворих лікують досвідчені фельдшери. Контроль за виконанням завдань здійснював лікар із земської повітової лікарні.
У 1931 році з округу утворився Роменський район, а лікарня стала називатися районною, та значно розширилася.
На початку війни у 1941 році в лікарні половина з ліжок була призначена для бійців. Для розміщення поранених на в цьому ж році поряд з інфекційним корпусом з’явилося два утеплених бараки.
У 1962 році Роменська районна лікарня була реорганізована в центральну районну лікарню.