У лісі на півночі Сумщини несе свої води невелика річка Івотка. Вона могла б здатися непримітною. Але історія її має настільки цікаві припущення дослідників, що їх важко оминути увагою. Тому ми спробуємо розібратися, як насправді виникла назва Івотки. Для цього варто познайомитися з нею ближче. Далі на i-sumy.
Що відомо про Івотку
Річка Івотка бере свій початок у Севському районі Брянщини в Росії, потім перетинає кордон біля села Родіонівка, протікає по території Шосткинщини Сумської області, впадає у ріку Вить біля села Ображіївка, яка є лівою притокою Десни басейну Дніпра.
За різними даними, довжина річки становить від 80 до 95 км. Ширина річища Івотки — місцями приблизно 10 м. На річці збудовані регулюючі шлюзи, є декілька ставків. Є озеро та парк з назвою «Івотка». Вода використовується у технічних потребах та зрошуванні.
Деякі історичні джерела вказують, що у Івотки найбільший луг на Десні. Це була найбільша територія, де паслися мамонти. Саме тому навпроти неї, на правобережних горах Десни, археологи виявили найбільше поселень стародавніх мисливців.
Івотку нерідко зображували у своїх творах діячі мистецтва та літератури. Наприклад, у 2003 році художниця Марія Аландаренко написала картини «Тихоплинний Івот» та «Літо на Івоті».
Писав про Івотку і письменник з Ямпільщини Олександр Папченко. Згадували річку у своєму вірші «Краю мій, до тебе серце лине» поет Роман Кірсанов та поетеса Наталія Мосієвська.
Що ще залишається таємницею
Достеменно невідомо, як виникла назва річки Івотки. У різних працях істориків версії відрізняються одна від одної. Тому варто звернути увагу відразу на декілька з них.
Краєзнавець Сумщини Віктор Цвілодуб у статті «Відгомін старини» розповідає легенду про те, як імператриця Катерина ІІ вирушила у подорож нашим краєм. Протягом доволі довгої дороги вона не зустріла жодної річки, і була цим розчарована. Коли поміж деревами показалася доволі велика ріка, імператриця радісно вигукнула: «И вот река!». Так вона отримала свою назву «Івот».
Деякі краєзнавці схиляються до думки, що є значно простіша версія виникнення назви річки. На її берегах можна зустріти верби. Назва цього дерева російською мовою перекладається як «ива», «ивушка». Історики гадають, що назва «Івотка» пов’язана саме з цим. Адже цілком можливо, що люди в давнину могли просто замилуватись природою і красою берегів цієї таємничої лісової річки.
Існує ще версія, що назва виникла завдяки втручанню англосаксонських племен. Причому, в перекладі зі стародавньої англійської мови «Івот» означає «бурхлива ріка». Зараз Івотка є цілком спокійною та неглибокою, але в історичних джерелах вона згадується великою і повноводною.
А угро-фінське слово «ів» перекладається як «поле», тому є думка, що назва означає «ріка в полях». Адже Івотка дійсно протікає не тільки лісом, а місцями — полями.
Таємниці надають річці ще більше привабливості. Мальовнича Івотка назавжди залишається в серцях тих, хто біля неї побував. Це прикраса Полісся, без якої воно немислиме.