У Поліссі на Сумщині знаходиться унікальне селище Свеса. Воно має багату історію, яку створили люди. Працелюбний народ будував і любив свій дім у всі часи. І нікому не дозволяв руйнувати його.
Даний письмовий екскурс у славетне минуле містечка написаний на основі розповідей місцевого історика та краєзнавця Сергія Безуглого. Чим же історія селища визначна, читайте далі на i-sumy.
Робітниче селище
Із розвитком за Свесою закріпилося звання «робітничого» селища. У 1850-х роках поміщик Микола Неплюєв побудував у селищі цукровий завод. Згодом спорудили ливарно-механічний, щоб забезпечувати людську працю на землі інструментом. У 1932 році цукровий завод у Свесі перепрофілювали на виробництво дубильних екстрактів. Вони використовувалися для видублювання шкіри, яка йшла на чоботи для військових.
Ливарно-механічний завод мав власний заклад освіти — професійно-технічне училище. Раніше воно також слугувало гуртожитком для робітників. Споруда була і є однією з найстаріших у Свесі, тому вона мала багато таємниць. Історик Сергій Безуглий розповідає, що у правому крилі, у напівпідвальному приміщенні, на стелі був зображений великий хрест. Точне його походження і призначення невідоме.
Ливарно-механічний завод стрімко розвивався і з роками перетворився на насосний. У радянські часи він був одним з найбільших та найпотужніших підприємств подібного типу. На заводі працювали близько трьох тисяч людей, приїздили іноземні спеціалісти. Продукцію купляли в усьому світі.
Розвиток інфраструктури селища
У 1895 році була побудована вузькоколійна залізниця між Ворожбою і Зерновим. На ділянці знаходилася станція Свеса. Залізна дорога слугувала не тільки для перевезення пасажирів, але і забезпечувала певні потреби населення. Зокрема, в Свесі була перевалочна база сільськогосподарської продукції з усього району, яку потягом розвозили по іншим населеним пунктам. Згодом залізницю використовувало також і деревообробне підприємство.
У Свесі дві головні вулиці. Одна з них була головною спочатку існування селища, а інша стала такою із його розбудовою. А будувалося все з цегли місцевих профільних заводів. Її виробництво розпочалося ще до революції. Підприємства було два. Перше використовувало глину для червоної цегли, а інше вапно — для білої.
Із розвитком підприємництва зростала і соціальна інфраструктура містечка. Наприклад, для заводу «Дубитель» побудували дитячий садок.
Свеса завжди жила насиченим культурним життям. Поміщик та меценат Микола Неплюєв побудував у селищі Народний будинок. До нього приїжджали самодіяльні колективи та артисти з багатьох міст і сіл, які показували концерти і вистави. А також тут діяла бібліотека. Заклад мав народну назву «Хата-читальня».
На жаль, у сучасних реаліях славетна історія залишилась у минулому. Все змінюється, і можливо, з часом селище відбудують. Адже часи, про які ми писали, є лише свідченням про великий потенціал для майбутнього. Головне — навчитися цінувати його.