5 Грудня 2022

Незламний світовий рекордсмен: як Володимир Куц став кращим бігуном світу

Related

Андрій Алимов: лікар-першовідкривач з Охтирщини

Вчений, професор, епідеміолог, мікробіолог та імунолог з Охтирщини Андрій...

Костянтин Зільберник: як хірург-віртуоз рятував Лебедин

Ім’я Костянтина Олександровича Зільберника викарбуване золотими літерами у історії...

Дитячий табір «Зоряний» від «Сумихімпром»: місце з великим серцем

Щорічно сюди стікаються сотні дітей, аби оздоровитися і відпочити...

Сумський медичний коледж: перевірений десятиліттями

Сумський фаховий медколедж відомий далеко за межами міста і...

Найкращі ідеї подарунків дочці на день народження

Кожен із нас хоч раз чув твердження про те,...

Share

Володимир Куц ставив нечувані рекорди та назавжди увійшов у світову історію легкої атлетики. Дворазовий чемпіон, двічі офіційно визнаний найкращим спортсменом світу. Далі на i-sumy.

Шлях у великий спорт

Сумський легкоатлет народився 7 лютого 1927 року в селі Олексине Тростянецького району. Малий Володимир з дитинства вирізнявся настирним характером. Війна застала школяра, коли він був у восьмому класі. Восени в його рідне село увірвалися німці – було не до навчання. 

Володимир встиг побувати на фронті – він був зв’язковим, опанувати курси снайперів. У 1945  його разом з іншими снайперами хотіли направити на фронт, але воювати початківцям не довелося – прийшла переможна весна.  В тому ж 1945 Володимир пішов служити на Балтійський флот – на узбережжя Фінської затоки. Саме там він не на жарт захопився спортом. По спортивним міркам, це було досить пізно – Володимиру виповнилося 23 роки.

Навесні 1948 року він здобув перемогу у гарнізонних змаганнях із кросу, потім – з легкої атлетики, ставши кращий на дистанції 5000 м. Згодом у Таллінні на першості флоту спортсмен-початківець отримав бронзу. 

А в 1951 році сталася знакова подія в житті Куца – під своє крило його взяв  один з кращих тренерів країни – Леонід Хоменко. Взимку 1952–1953 років Володимира Петровича перевели на службу в Ленінград. Тут він знайшов вірного друга та наставника – тренера Григорія Нікіфорова. Під його керівництвом у 1953 легкоатлет збодув звання чемпіона СРСР.

Гучний міжнародний успіх прийшов у 1954 році. На першості Європи в швейцарському Берні. Саме там бігун-початківець поставив світовий рекорд. Легкоатлет весь час вдосконалював свою майстерність: вчився варіювати швидкість та темп бігу.       

Але справжній прорив відбувся на XVI Олімпійських Іграх 1956 року в Австралії. Цю Олімпіаду негласно називали «Олімпіадою Володимира Куца». Треба додати, що в Мельбурні Володимиру прийшлося не солодко – його спочатку накрила акліматизація, а потім він потрапив у аварію в Олімпійському селі.

В перший же день він здобув перемогу під час забігу на 10 000 м., обійшовши серйозного суперника – Гордона Пірі. На наступний день Куц повинен був бігти вже 5 000 м. 

Суперники настільки боялись тактичного сумчанина , що створили коаліцію. Туди ввійшли англійські легкоатлети Чатауей, Ібботсон, а також Пірі. Вони розробили особливу тактику, спрямовану поти українця. Але Володимир Петрович різко змінив тактику. Якщо в перший день це був «рваний» темп, на який і розраховували суперники, то тепер біг на відрив у найвищому можливому для себе темпі. Таким чином на другий день він не тільки виграв забіг, але й встановив світовий рекорд.

У 1957 році сумського легкоатлета було визнано кращим спортсменом світу. Кар’єра йшла в гору, проте замість змагань Куц поїхав до санаторію. Там він почув невтішний вердикт медиків: хочете жити повноцінно – відмовтесь від бігу. Володимир не відмовився – він прагнув до нових рекордів.

І вже в жовтні того ж року на міжнародних змаганнях у Римі він ставить новий світовий рекорд. Його не могли перевершити довгі вісім років.

Здоров’я підвело

Проблеми зі здоров’ям далися взнаки: ноги дуже боліли та не слухалися. Ретельне лікування в госпіталі посприяло тому, що у 1959 році Куц виграв крос Ленінградського військового округу. Це був
останній спортивний виступ великого легкоатлета.

Після закінчення спортивної кар’єри, Володимир Петрович обіймає посаду тренера в ЦСКА. Він підготував і дав путівку у життя багатьом бігунам, які перемагали на змаганнях, в том числі міжнародних.

У 1973 році сумчанин потрапив в аварію і отримав серйозну травму. Медики навіть не думали,  що він виживе. Володимир Петрович місяць був прикутий до ліжка, потім його перевели до військового госпіталю, звідки виписався з паличкою.

Після травми він почав працювати тренером у школу вищої спортивної майстерності, але згодом повернувся до ЦСКА, проте вже як начальник дитячої спортивної школи. 16 серпня 1975 року Володимир Петрович помер. На наступний день під час міжнародних змагань в Ніцці присутнім повідомили про смерть видатного рекордсмена – всі глядачі встали, аби віддати йому шану…

.,.,.,.