Видатний фізіолог, новатор, один із фундаторів сучасної електрофізіології Юрій Чаговець все життя присвятив науці, а його розробки стали світовими проривами. Далі на i-sumy.
Невтомний дослідник
Василь Юрійович Чаговець народився 30 квітня 1873 року на хуторі Патичиха, що на Роменщині.
Майбутній вчений завжди тягнувся до знань. Він блискуче закінчив гімназію, отримав «золоту медаль», і вступив до петербурзької Військово-медичної академії. Після закінчення вишу у 1897-му він за розподіленням пішов працювати молодшим лікарем у Лукському полку. Відслуживши, у 1900 році Чаговець повертається до Петербургу, де стає доцентом кафедри фізіології та викладає курс електрофізіології.
Вже тоді він починає публікуватись у спеціалізованих виданнях, викладати теорії своїх наукових досліджень. Саме йому належать перші в історії світової науки праці, у яких він ґрунтовно пояснив з точки зору фізико-хімії механізми походження електрофізіологічних явищ.
У 1903–1909 рр. Василь Юрійович зосередив свою увагу на фізіологічних дослідженнях в лабораторії лауреата Нобелівської премії, академіка та вченого-фізіолога зі світовим ім’ям Івана Петровича Павлова у Військово-медичній академії.
Іван Павлов був наставником сумського вченого
У 1906-му Чаговець захищає дисертацію на тему «Нарис електричних явищ на живих тканинах з точки зору новітніх фізико-хімічних теорій». Паралельно вчений продовжує займатися викладацькою діяльністю – читає фізіологію на курсах. В 1898-1902 роках сумчанин працює військовим лікарем.
У 1909 році Василь Юрійович постає перед вибором, який стає для нього очевидним. 36-річний вчений подає заяви на посади професора двох вишів – Томського та Харківського університетів, і проходить по конкурсу в обидва. Але українець віддав беззаперечну перевагу викладацькій діяльності на Батьківщині. У Харкові він – професор кафедри фармакології.
У 1910 році він стає професором, а також завідувачем кафедри фізіології вже київського медінституту. Саме за його ініціативою було створено фізіологічну лабораторію, на яку був виділений значний бюджет. На ці гроші було придбано новітнє електрофізіологічне обладнання.
Першовідкривач та новатор
У 1921 році Чаговець стає завідувачем новоствореної кафедри фізіології сільськогосподарських тварин при Київському ветеринарному інституті.
Василь Юрійович також організовує власну лабораторію у Київському інституті гігієни праці та профзахворювань. Саме там його керівництвом кипіла робота із дослідження серцевої діяльності в умовах фізичного навантаження за допомогою електрокардіографії.
Треба сказати, що, не дивлячись на викладацьку та наукову діяльність, Чаговець був ще й активним учасником суспільного життя. У 1939 році його обрали членом Академії наук України.
Саме Чаговець створив біоелектричну теорію нервово-м’язової провідності, а завдяки дослідженням Василя Юрійовича і його учнів-послідовників вдалося зробити прорив у гастроентерології – вони стояли у витоків електрогастрографії (ЕГГ). Результати наукових пошуків лягли в основу подальших досліджень галузі.
Чаговець був одним із засновників математичного методу в загальній фізіології. Про це свідчать численні наукові праці. Також його сміливо можна назвати засновником сучасної мембранології.
У 1940 році сумчанин захворів, але це не завадило йому займатися улюбленою справою – він продовжував проводити консультації зі студентами, вів активну дослідницьку роботу.
19 травня 1941 року Василь Юрійович помер у Києві. Його поховали на Лук’янівському цвинтарі.
Його вклад у сучасну науку важко переоцінити. На честь сумського науковця була запроваджена іменна премія НАН України за видатні наукові роботи в галузі фундаментальної і прикладної фізіології.
