У 2022 році історик Валерій Авдасьов знайшов унікальну закладну дошку старовинного храму. Вона виявилася головною частиною величного та нездійсненого задуму будівництва у селі Воздвиженському на Сумщині. Перед очами місцевих мешканців та гостей мав постати грандіозний п’ятикупольний храм на 2000 прихожан. Проєкт на той час був другим за розмахом у Російській імперії. У 1909 році його довірили відомому архітектору Володимиру Покровському. 1910 року був побудований фундамент. Але ніхто з істориків достеменно не може сказати, чому спорудження зупинилось, і так і не було відновлене. На місці майбутнього храму у радянські часи звели Будинок культури на 700 місць. І не всі, хто приходив сюди на заходи, знали, що тут мав бути найвеличніший символ Хрестовоздвиженського братства. Далі на i-sumy.
Історія та основи братського життя
Наприкінці ХІХ століття у Чернігівській губернії поміщик та меценат Микола Неплюєв створив трудове православне об’єднання. Головними законами її були наступні:
- Традиційне православ’я;
- Сумісне та спільне господарство;
- Сучасний спосіб ведення господарства.
Усе починалось із того, що поміщик та меценат Микола Неплюєв відкрив у Воздвиженському чоловічу сільськогосподарську школу. Декілька її випускників не захотіли розлучатися з вчителем після випуску і заснували трудову спільноту. Вони почали жити на хуторі Рождественському у гуртожитку. 1895 року Хрестовоздвиженське братство урочисто відкрили з церковним освяченням. Микола Неплюєв передав у його власність велику частину своїх земель та багатств.
Братчики згуртовувались в залежності від роду професійних занять. Кожній общині належав окремий будинок, який вони самі побудували. Невід’ємною частиною побуту була спільна молитва. Проводились спільні зібрання. Члени братства жили у принципах взаємної поваги, відданості та ввічливості один з одним.
Життя як свято
Найбільшим святом для членів Хрестовоздвиженського братства було Преображення Господнє. Історик Валерій Авдасьов говорить, що в цей день Микола Неплюєв дарував жінкам хустки. Братчики збирались разом, щоб їхати відпочивати на річки та озера. В них були пересувні фургони. Люди варили кашу та ловили рибу.
Також любили братчики проводити час і в розкішному яблуневому саду у Воздвиженському. Вони садили та доглядали ці дерева. Фруктові угіддя були засобом не лише прогодувати свої родини, а і весело провести час
Хрестовоздвиженське братство жило тим, що виробляло. Якщо був виноград, працювала виноробня, коли був буряк, працював цукровий завод, а з яблук готували смачну пастилу. Розумне господарство, засноване братчиками на чолі з Миколою Неплюєвим, і досі є прикладом гідного життя в труді та повазі до себе і ближнього. Його традиції не лише суто релігійні. Вони створені і зрощені на засадах любові до людей. І досі є численні вдячні відгуки членів братства про ті часи, записані на папері. В них навіки закарбована ціла епоха, яку не повернути ні за які гроші світу.