Сумщина славиться не лише мальовничими лісами, озерами та яблунею-колонією в Кролевці, яка з кожним роком стає дедалі більшою. Історія Сумської області сповнена постатями, які зробили неабиякий внесок в українське мистецтво – яскравим прикладом є саме Микола Хвильовий, чия творчість та життєвий шлях є суперечливими та абсолютно унікальними.
Микола Хвильовий (Фітільов) – один з представників сумнозвісного Розстріляного відродження, прозаїк, публіцист та політичний діяч. Як можна зрозуміти, особистість доволі багатогранна.
Зазвичай люди бояться числа 13, усі його пов’язують із містикою. Проте, Микола Хвильовий був величезним фанатом цього числа: 13 грудня він з’явився на світ, а 13 травня наклав на себе руки. Більше на i-sumy.com.
Особистість письменника
Микола Хвильовий народився у містечку Тростянець, що на Сумщині. Юність письменника можна описати трьома словами: розрив, бунт та незгода.
Батьки письменника були вчителями. Григорій Фітільов, його батько, був бунтівником-революціонером, інтелігентом та мрійником. Симпатизував революційним ідеям та російському народництву. Вірогідно, саме Григорій “подарував” синові запальний темперамент.
Мати Миколи Хвильового, Єлизавета, була значно політично стриманою за свого чоловіка. Завдяки їй та її родині письменник здобув знання з української літератури.
Особистість Миколи Хвильового формувалась під руйнівним впливом російської культури. З матір’ю він постійно кочував з села в село в Сумській області, або жив у родичів. У Миколи в дитинстві були величезні проблеми з навчанням – через тісну комунікацію з соціалістами-революціонерами (есерами) та проблемну поведінку його виключили з Богохудівської та Охтирської гімназій. Як сказав сам письменник, “вигнали за участь у революційному українському гуртку”. Хоч Микола ніколи не був у партії, проте дійсно активно взаємодіяв з її представниками.
Хвильовий у молодості занурився з головою в пролетарське життя: сьогодні працює вантажником у Таганрозі, а завтра вже в котельному цеху на Донбасі. Проте від такого життя Хвильового відволікла Перша світова війна.
Микола Хвильовий пішов на фронт добровольцем. Служив рядовим у Царевському полку, разом з яким він йшов через Галичину, Буковину, Карпати та Польщу. Закінчився їх шлях в Румунії, де його застала революція 1917 року. Після цієї історичної події, він повернувся до своєї Батьківщини, де брав участь у встановлення радянської влади на Слобідській Україні. Згодом він продовжив військову службу на Кавказі.
Творчість письменника
Микола Хвильовий був одним із засновників творчого літературного об’єднання ВАПЛІТЕ
Письменник щиро вірив у комуністичну ідею, проте усвідомив, що тоталітарній машині абсолютна байдужа доля громадян. Тож основною темою всієї його літературної творчості письменника є людина та її буття, протистояння моралі та революційних ідеалів.
Свій перший вірш Хвильовий написав у Харкові в 1919 році, а в 1921 році світ побачив поему “В електричний вік” та поетичну збірку “Молодість”.
Навесні 1925 року Хвильовий розпочав бурхливу літературну дискусію, через що сам Сталін написав українському керівництву, щоб повідомити, що потрібно вести активну боротьбу з “хвильовизмом”.
Хвильовий є автором вислову “Геть від Москви!”, чим закликав знімати з української літератури російські кайдани та нарешті зміну курсу розвитку на Європу. Твори письменника конфіскували та заборонили друкувати.
У 1926 році Хвильовий написав публіцистичний твір “Україна чи Малоросія?”. І, зрозуміло, що його надрукували не одразу, а вже після 1990 року.
Його памфлети серій “Думки проти течії”, “Апологети писаризму” відстоювали право України на існування як окремої держави і відстоювали думку про е, що потрібно позбутися психологічної залежності від Москви.
Твір Миколи Хвильового “ Я(Романтика)” є максимальною концентрацією страждань людини, чия особистість розривається між мораллю та ідеалами революції, між гуманізмом та обов’язком. Протягом усього твору простежується ідея, що сліпий фанатизм знищує в людині все людське.
Самогубство
13 травня 1933 року до Миколи Хвильового завітали товариші-письменники Микола Куліш та Олесь Досвітній. Вони обговорювали арешт Михайла Ярового, найближчого однодумця Хвильового. Коли письменники розходились, почулись 2 пострілу з пістолета – Микола Хвильовий покінчив життя самогубством. Це знаменувало крах ідеї націонал-комунізму, якої притримувався Хвильовий більшу частину свого життя. Перед цим він залишив дві передсмертні записки, в одній з яких він написав: “Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?…Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте…”.
Отож, Микола Хвильовий – специфічна особистість та історична постать, яка все життя прожила у вічному роздвоєння особистості та конфлікті з самим собою. Про нього мають пам’ятати не лише його земляки, а й всі громадяни України. Він – людина, чиї погляди змінювались на 180 градусів протягом усього життя.