Українська мода – це не просто одяг, це справжній літопис нашої історії, культури та незламного духу. Від розкішних князівських уборів часів Київської Русі до сміливих експериментів сучасних дизайнерів – кожен етап розвитку українського суспільства залишав свій унікальний відбиток на тому, як одягалися наші предки. Це захоплююча подорож крізь століття, де кожна деталь, кожен візерунок та крій розповідають свою історію. Простежити цей шлях означає глибше зрозуміти самих себе, наші традиції та той величезний культурний спадок, який ми маємо. Про це далі на i-sumy.com.
Витоки: Мода Київської Русі (IX-XIII ст.)
Історія українського одягу сягає глибокої давнини, а її перші яскраві сторінки пов’язані з могутньою державою – Київською Руссю. Одяг того часу був не лише засобом захисту від холоду, але й важливим маркером соціального статусу. Вбрання князів, бояр та дружинників вражало своєю розкішшю та якістю матеріалів. Використовувалися дорогі тканини, привезені з Візантії та країн Сходу: парча, оксамит, шовк. Основою як чоловічого, так і жіночого костюма була довга лляна сорочка, яку підперізували поясом.
Чоловіки носили вузькі штани (порти) та верхній одяг – свиту або кожух. Князі та бояри поверх сорочки одягали кафтан з дорогих тканин, прикрашений золотим шиттям та хутром. Важливим елементом був корзно – парадний плащ, що накидався на плечі і скріплювався на правому плечі фібулою. Жіночий костюм був ще більш багатошаровим. Поверх сорочки одягали поневу – розпашну спідницю з вовняної тканини, а також верхню сукню. Головні убори заміжніх жінок повністю приховували волосся, що свідчило про їхній сімейний стан. Це могли бути повойники, убруси, очіпки. Дівчата ж носили коси відкритими, прикрашаючи їх стрічками або вінками.
- Основні елементи одягу Київської Русі:
- Довга лляна сорочка – основа костюма.
- Порти (штани) у чоловіків та понева (спідниця) у жінок.
- Верхній одяг: свита, кожух, кафтан.
- Парадний плащ – корзно.
- Складні головні убори у заміжніх жінок.
Вплив Візантії був визначальним у моді вищих верств суспільства, що проявлялося у використанні яскравих кольорів, багатого декору та монументальності силуетів. Проте, народний одяг зберігав свою самобутність, яка згодом лягла в основу традиційного українського костюма.
Козацька доба (XVI-XVIII ст.): Символ свободи та гідності
Епоха козацтва – це час, коли український чоловічий костюм набув свого канонічного вигляду, ставши символом мужності, свободи та національної ідентичності. Одяг козаків був максимально пристосований до військового побуту, але водночас не позбавлений естетики та навіть певної розкоші, особливо у старшини.
Основою вбрання, як і раніше, залишалася вишита сорочка. Поверх неї одягали широкі шаровари з яскравого сукна, найчастіше синього або червоного кольору. Шаровари були настільки широкими, що, за легендами, в них можна було сховати товариша. Верхнім одягом слугував жупан – приталений кафтан з кольорового сукна, який підперізували широким шовковим слуцьким поясом. Ці пояси були справжніми витворами мистецтва, їх привозили з міста Слуцьк (нині Білорусь), і вони коштували дуже дорого. Поверх жупана в холодну пору року або для урочистостей одягали кунтуш – верхній одяг з розрізними рукавами (вильотами), які закидали на спину.
Не менш важливим елементом була шапка з хутряною околицею та високим верхом, а також чоботи-сап’янці з кольорової шкіри. Козацька старшина дозволяла собі одяг з дорогих закордонних тканин – оксамиту, парчі, шовку, прикрашений золотими ґудзиками та галунами. Ця епоха показала, як військовий костюм може стати потужним елементом національної самопрезентації. Досліджуючи такі історичні аспекти, можна провести паралелі з тим, як сьогодні ми відкриваємо для себе культурні скарби, не виходячи з дому, відвідуючи найцікавіші віртуальні музеї світу.
Традиційний народний костюм (XIX – початок XX ст.): Код нації
XIX століття стало періодом, коли остаточно сформувався український традиційний костюм у тому вигляді, в якому ми його знаємо. Це справжня скарбниця народної мудрості, естетики та символізму. Кожен регіон України мав свої особливості в крої, орнаментах та колористиці, що створювало неймовірне розмаїття.
| Елемент костюма | Опис | Регіональні особливості |
|---|---|---|
| Вишиванка | Лляна або конопляна сорочка, прикрашена вишивкою. Головний елемент костюма. | Полісся – червона гладь, Полтавщина – білим по білому, Поділля – складні геометричні візерунки. |
| Плахта, запаска | Жіночий поясний одяг. Плахта – святковий, з вовняної картатої тканини. Запаска – буденний, з двох шматків тканини. | Наддніпрянщина – яскраві плахти, Карпати – ліжники (вовняні запаски). |
| Кептар, безрукавка | Хутряна безрукавка, прикрашена аплікацією та вишивкою. | Особливо поширений у гірських районах Карпат (Гуцульщина, Бойківщина). |
| Головні убори | Очіпок, намітка, хустка у жінок; солом’яний бриль, кучма у чоловіків. | Намітка – довгий рушникоподібний убір, що мав до 20 способів пов’язування. |
Центральним елементом як чоловічого, так і жіночого костюма була вишиванка. Це не просто одяг, а справжній оберіг. Вважалося, що орнаменти на рукавах, комірі та подолі захищають людину від злих сил. Кожен символ мав своє значення: ромб – символ родючості, калина – символ дівочої краси, дуб – чоловічої сили. Техніки вишивки та кольорова гама були унікальними для кожного регіону. Ця неймовірна майстерність є яскравим прикладом того, як українське народне мистецтво та відродження традиційних ремесел знаходять своє продовження і в сучасності.
Жіночий стрій доповнювався поясним одягом – плахтою та запаскою, а також нагрудним одягом – керсеткою (безрукавкою). Важливим аксесуаром було намисто, особливо з коралів, яке свідчило про достаток родини. Чоловіки носили полотняні штани, широкі пояси та верхній одяг – свиту, чумарку, кожух.
Мода XX століття: між традиціями та європейськими віяннями
З початком XX століття та урбанізацією традиційний народний одяг поступово починає витіснятися міським європейським костюмом. Проте, елементи національного вбрання не зникають повністю, а трансформуються. Вишита сорочка стає частиною гардероба міської інтелігенції, символом національної свідомості. Це був своєрідний протест проти русифікації та спосіб збереження ідентичності.
У радянські часи автентичний народний стрій намагалися замінити на уніфікований і спрощений “шароварний” образ. Справжній традиційний одяг з його регіональним розмаїттям та глибоким символізмом зберігся переважно в селах, у скринях бабусь та в експозиціях музеїв. Проте, навіть у цей складний період, мода не стояла на місці. В УРСР працювали будинки моди, які, хоч і в умовах “залізної завіси”, намагалися створювати одяг, що відповідав світовим тенденціям. Загалом, історія моди та знакові десятиліття мали свій відбиток і на українських теренах, хоч і з певною затримкою та специфікою.
Незалежність та нова ера української моди (з 1991 року до сьогодні)
Здобуття незалежності у 1991 році стало потужним поштовхом для відродження національної культури і, зокрема, моди. З’являється нове покоління українських дизайнерів, які починають сміливо експериментувати, поєднуючи глобальні тренди з унікальним українським етно-кодом. Ukrainian Fashion Week, заснований у 1997 році, став головним майданчиком для демонстрації їхніх талантів.
Сучасна українська мода – це синергія минулого і майбутнього. Дизайнери активно використовують у своїх колекціях:
- Традиційні орнаменти та техніки вишивки, переосмислюючи їх у сучасному контексті.
- Елементи крою народного костюма (наприклад, крій рукава у вишиванці, форми безрукавок).
- Натуральні тканини, такі як льон та коноплі, що є даниною традиціям та еко-свідомості.
- Символізм та історію, вкладаючи в одяг глибокі сенси та наративи.
Імена українських дизайнерів, таких як Віта Кін, Юлія Магдич, Лілія Літковська, Іван Фролов, Руслан Багінський, стали відомими далеко за межами України. Їхні роботи носять світові знаменитості, що сприяє популяризації української культури на глобальному рівні. Особливий феномен – це “ренесанс вишиванки”, який розпочався після Революції Гідності у 2014 році. Вишита сорочка перетворилася з музейного експоната на модний та актуальний елемент гардероба, який символізує патріотизм, єдність та незламність українського народу.
Сьогодні українська мода продовжує динамічно розвиватися, попри всі виклики. Вона стала потужним голосом України у світі, який розповідає про нашу багату історію, унікальну культуру та непереборне прагнення до свободи та краси. Від князівських уборів до подіумів Парижа та Нью-Йорка – український одяг пройшов неймовірний шлях, зберігши свою душу та знайшовши нові форми для вираження національної ідентичності.