16 Серпня 2022

Як говорити з дітьми про війну: найкращі тематичні книги та поради від сумської психологині

Related

Піаніст-віртуоз Леонід Кагадєєв, який зробив Суми Меккою музичного життя

Леонід Павлович Кагадєєв був людиною відомою в Сумах, особливо...

«Містична» спадщина забутого генія: романтична Сумщина очима Олексія Красовського

Олексій Красовський – несправедливо забутий лебединський митець, автор заворожуючих,...

«Утята» та танці з діжкою: як виготовляли весільний коровай на Сумщині

Звичайно, головним атрибутом весілля традиційно був коровай. Треба сказати,...

Share

Говорити з дітьми про війну не лише можна, але й необхідно, адже замовчування та ігнорування «дорослих» питань може викликати у дитини ще більший стрес. Не останню роль у цьому нелегкому процесі відіграють книги – завдяки образам, сюжетам, метафорам та символам можна на зрозумілій малечі мові пояснити, що насправді відбувається у місті, селищі, країні та навіть світі. 

Ми обрали топ дитячих книжок про війну від українських авторів, які допоможуть говорити з дитиною на надскладну і болючу, але актуальну тему, а також заручилися порадами сумського психолога Дар’ї Данілової. Більш детально про це на сайті i-sumy.com.

Топ дитячих книжок про війну 

Діти пишуть солдатам. Letters on the War. Валентина Вздульска, Оксана Лущевська

Книга “Діти пишуть солдатам” створена малюками (фото: facebook.com/bratske)

Ця книжка створена дитячими руками. В ній зібрані щирі, зворушливі листи дітей до солдатів на Сході України. Діти говорять на дорослі теми зрозумілою їм мовою і зворушливо підтримують тих, хто щосекунди ризикує життям. 

Благородний та потрібний проект, що допомагає подивитися на війну дитячими очима.  Ця книжка несе в собі надважливі місії. Це підтримка дітьми військових, відкрите обговорення теми війни, прищеплення малечі одвічних цінностей – людяності, співчуття, відчуття вдячності.

Мій тато став зіркою. Галина Кирпа

“Мій тато став зіркою” – щемлива розповідь від імені дитини (фото: www.zhytomyr.travel)

Мій тато став зіркою – книжка, написана від імені маленької дівчинки, батько якої не повернувся з Майдану. Тепер їй разом з вагітною другою дитиною мамою треба вчитися жити без рідною людини.

 Спогади про тата, сильний емоційний зв’язок з ним, тепле, довірливе спілкування роблять для дитини втратою нестерпною. В неї народжується багато дорослих та складних запитань, відповіді на які доведеться ще відшукати – самостійно та за допомогою свого оточення.

Книжка вийшла дуже щирою та доброю, попри складну тематику. Вона дуже вдало проілюстрована – на сторінках можна знайти малюнки, ніби зроблені самою героїню, що посилює ефект від прочитаного та дозволяє разом з дівчинкою крок за кроком переживати шлях від горювання до прийняття.

Війна, що змінила Рондо. Романа Ромашин, Андрій Лесів

“Війна, що змінила Рондо” підкорила не лише Україну, але і світ (фото: facebook.com/starlev)

Це історія про те що війна не розуміє сентиментів, вона жорстка і нечутлива, не розуміє жодної мови світу, до неї не можна достукатися, але вона торкається кожного і змінює життя назавжди. 

Твір написаний у форматі чарівної історії, де дійовими особами є чарівні істоти, і, що головне, в кожному рядку присутнє місце для надії та нездоланного оптимізму. Це також своєрідна неспішна та вдумлива розмова з дитиною на зрозумілій їй «казковій» мові про надважливі речі.

Книга вийшла ще в 2015 році та одразу зібрала чимало нагород в Україні та світі,  також була перекладена та випущена в дев’яти країнах. 

За в 2020 році за мотивами твору було створено навіть анімаційний фільм. 

На їхніх маленьких плечах. Любов Загоровська

“На їхніх маленьких плечах” – книга про погляд дітей на війну (фото: facebook.com)

Герої цієї книги – діти, що вже встигли стикнутися  війною. Хтось з них знає про неї з розповідей, а хтось змушений був зазирнути у очі цьому жахіттю. Вони не можуть стояти осторонь подій, що впливають на життя кожного усвідомлюють всю глибину, серйозність та трагізм подій та щосили, як можуть, допомагають захисникам.

В оповіданнях автора, що увійшли до збірки, є місце історіям реальних людей. Від деяких з них мурашки по шкірі.

«Я бачила хлопчика-жебрака, який віддав усі гроші, які тільки вигріб із кишень. Просто – опустив у скриньку і пішов кудись… Я ридала над аркушем паперу, де писало: “У мене нема мами і тата, я живу в інтернаті. Але я дякую тобі, воїне, за те, що на мене не падають бомби”, – зізналася авторка книги.

Цікаво, що ілюстрації для книги створювали діти – від 7 років до старшого підліткового віку (17 років).

Як розмовляти з дитиною про війну

Психолог Дар’я Данілова розповіла, як розмовляти з дітьми про війну (фото: соцмережі)

Ми поспілкувалися з сумським психологом Дар’єю Даніловою, яка навчила правильно розмовляти з дітьми різного віку на тему війни.

«Бажання захистити дитину від війни – це нормальне бажання батьків. Проте важливо розуміти, що надзвичайно важко створити інформаційний вакуум для дитини, оскільки вона бачить, чує та розуміє те про що говорять інші. Тож, навіть замовчуючи тему війни, дитина буде відчувати дискомфорт «бо дорослі чомусь стурбовані», «хтось, десь, щось сказав». Саме тому було б добре, якби саме від батьків дитина почула про війну. І перш ніж, говорити про це з дітьми, варто самим взяти під контроль свої емоції. А яким чином говорити: усе залежить, в першу чергу, від віку дитини. 

Для дошкільного віку можна пояснювати на прикладі мультфільмів або казок, де є позитивні та негативні герої (дитина має розуміти, про який мультфільм або казку йде мова). 

З більш старшими дітьми можна говорити більш ширше на тему війни, оскільки в шкільному віці діти зазвичай більше задають питань. Якщо в дошкільному віці важливо проговорити сам факт наявності війни метафорично та пояснити, що Україну захищають і добро переможе, то в старшому віці дітей можуть цікавити деталі. Не варто боятися говорити з школярами про війну в межах: хто з ким воює, чому так сталося, хто захищає країну (можна показати фото форми, зброї, якщо дитина зацікавиться і захоче переконатися, що наші бійці взмозі захищати). Проте не можна говорити та показувати моменти насильства, агресії, вбивств. 

В незалежності від віку:

  • говорячи на тему війни з дітьми, важливо робити це спокійно, як мінімум для того, щоб прослідкувати реакції дитини та в потрібний момент: зупинитися, заспокоїти, обійняти, перепитати про те, а що думає та відчуває дитина.
  • Не обговорювати при дітях жорсткі деталі війни, чутки про війну. Сюди належить і перегляд таких новин. 
  • Якщо дитина поставила питання, то варто відповідати на нього, не заглиблюючись в деталі.
  • Проговорювати зовнішні шуми «це так гучно їде машина», «це пральна машина у сусідів» (щоб дитина не турбувалась про звуки). 
  • Можна залучати до допомоги військовим: малювати малюнки, передати пакунок військовим, тощо.
  • Помічати зміни в поведінці дитини.
  • В формі гри або іншому форматі зробити так аби дитина знала план дій у критичних ситуаціях: куди йти, кого кликати, кому дзвонити…
  • Нагадувати дитині, що ви (батьки, родичі, опікуни) сильні і знаєте що і як робити, що дитина завжди може звернутися за допомогою; що разом ви безпеці; ви – команда, і дитина може на вас покластися».
.