Олексій Красовський – несправедливо забутий лебединський митець, автор заворожуючих, майже містичних пейзажів, що віють чистим романтизмом. До нашого часу не дійшов ні один портрет Майстра, відомостей про нього обмаль, але його магнетичні картини змушують затамовувати подих. Більш детально про життя та творчість митця у нашому матеріалі на сайті i-sumy.com.
Потомок козацького роду
Він з’явився на світ у 1884 році у сім’ї заможного поміщика в селі Куличка Лебединського повіту. Красовські були потомками козацько-старшинського роду. Батько Олексія, Андрій Вікторович Красовський був багатим поміщиком, володів лісами та земельними наділами між селами Селище і Боброве на Лебединщині.
Через вісім років після смерті чоловіка мати Олексія Марія Михайлівна виходить заміж вдруге – за відставного полковника Колендо. У спадок майбутньому художнику дісталися батьківська садиба з особняком, розкішним фруктовим садом та великим господарством, яким керував вітчим юнака.
Знакова зустріч
В 1910 році Олексій закінчив Московське училище живопису, скульптури і архітектури, де познайомився та потоваришував авангардистом Робертом Фальком. Останній неодноразово приїздив до друга у гості, на його малу Батьківщину. Цікаво, що він походив з незаможної родини, жив скромно, і поїздки до заможного друга та колеги були можливістю повністю віддатися творчому процесу, не думаючи про буденне.
Тут Фальк, який так само як і Красовський був художником-футуристом, малює ряд своїх відомих робіт, наприклад, «Пейзаж з вітрилом», «Синя вода. Гуси», «Натюрморт. Пляшки і глечик».
Фальк був членом об’єднання авангардистів «Бубновий валет». До речі, до лав гуртка входили відомі уродженці Сумщини – брати Бурлюки, Давид і Володимир. Не виключено, що Красовський під впливом друга і однодумця теж перейнявся ідеями футуризму, адже працював у стилі геометричного сезанізму.
Також зі скупих, а іноді і досить суперечливих, біографічних даних про Красовського відомо, що він навчався в Англії, в Краківській академії мистецтв та у Львові.
З 1910-х років минулого сторіччя Красовський починає брати участь в різноманітних виставках, зокрема у Харкові та Москві.
Розграбований спадок
Олексій Красовський, як людина творча, інтелігентна та заможна, був не лише митцем, але й колекціонером. Влітку 1918 року під час проведення першої лебединської виставки української старовини з особистої колекції художника було представлено 132 цінних предмети, серед яких килими, вишиванки, рушники, хустки, дерев’яні скульптури, елементи жіночого одягу , порцеляна тощо.
Відомо, що Красовський дуже дорожив своєї етнографічною колекцією. Саме тому з початком Жовтневої революції він передав цінні речі до музею старовини при Харківському університеті.
Під час революції 1917-1919 р.р. розкішні володіння Красовських націоналізували, а родинний маєток – пограбували та понівечили. Зараз його місце розташування «видає» лише одинока колона. Шкода, що в небуття пішли і никли і артефакти етнографічної колекції хазяїв, датовані XVII- ХІХ ст. – безцінні мовчазні «свідки» історії.
Революція змусила тікати Красовського до Львова, а звідти він емігрував в Угорщину, де й помер в бідності.
В Лебединському художньому музеї представлено 24 картини Олексія Красовського. У 1990 році його стінах пройшла виставка митця. Тоді ж почали з’являтися статті та замітки про сумського митця. Про відомого лебединського художника почали згадувати, говорити, а його творчість викликала жвавий інтерес у мистецтвознавців та поціновувачів прекрасного.
