3 Грудня 2022

Друг Шевченка та автор народної пісні: як кріпак став видатним художником та поетом

Related

Андрій Алимов: лікар-першовідкривач з Охтирщини

Вчений, професор, епідеміолог, мікробіолог та імунолог з Охтирщини Андрій...

Костянтин Зільберник: як хірург-віртуоз рятував Лебедин

Ім’я Костянтина Олександровича Зільберника викарбуване золотими літерами у історії...

Дитячий табір «Зоряний» від «Сумихімпром»: місце з великим серцем

Щорічно сюди стікаються сотні дітей, аби оздоровитися і відпочити...

Сумський медичний коледж: перевірений десятиліттями

Сумський фаховий медколедж відомий далеко за межами міста і...

Найкращі ідеї подарунків дочці на день народження

Кожен із нас хоч раз чув твердження про те,...

Share

Багата Сумщина на видатні та відомі імена, які з часом почали забуватись. А колись цих митців та мисткинь знали далеко за кордонами малої Батьківщини. Вони були геніями свого часу. Один з них, повідомляє i-sumy.com, друг великого Кобзаря і його «колега» Петро Соколов ( Соколенко).

Геній з народу

Український художник та поет Петро Максимович Соколенко (Соколов) народився 13 червня 1827 року в селі Славгород Сумської області в сім’ї кріпака князя Олександра Голіцина. В 6 років хлопчина перебрався до маєтку хазяїна-дворянина у Тростянці.

Палац у стилі неокласицизму з розкішним ландшафтним парком і досі вражає гостей міста. Поряд знаходиться так званий Круглий двір – унікальний театр з манежем, де вигулювали панських коней, а на імпровізованій сцені грали спектаклі кріпосні (хто знає, може і сам Соколенко колись брав участь у театралізованих дійствах пана). До речі, у Голіциних зупинявся композитор Петро Чайковський, який саме у Тростянці написав свою увертюру «Гроза».

Палац Голіциних у Тростянці 

Але повернемось до талановитого юнака Соколенка, який спочатку навчається в попа, і згодом починає малювати. Хист хлопчика оцінив сам князь Голіцин – саме він у 1850—1860 роках оплатив його навчався в Санкт-Петербурзі малярству в художника Олексія Травіна. 

До речі, малював Соколенко ще живучи на Сумщині. Він розписував церкви, зокрема й ті, що будували магнати та благодійники Харитоненко, а також оформлював княжі покої у їх маєтностях в Славгороді та Тростянці.

Під час навчання у Санкт-Петербурзі Соколенко відвідував лекції в місцевій Академії мистецтв, куди, забігаючи наперед, пішов під впливом Тараса Шевченко.

У Санкт-Петербурзі Соколенко брав участь у розписі Ісаакіївського собору. Вірш Петра Максимовича «Прощай, село ріднесеньке» видатний український композитор Микола Леонтович поклав на музику, а пісню почали вважати народною.

Життя на волі

19 грудня 1860 року художника було звільнено з кріпацтва. Відомо, що викупили його за 900 карбованців, а посприяв цьому сам великий Кобзар.

У 1866 він повернувся з Санкт-Петербургу до Тростянця, а через рік одружився на землячці Марії Григорівні Баландіній. На хуторі Смородино сім’я побудувала хату, де і проживала весь час.

 Помер Соколенко 13 лютого 1887 року. Твори та речі Петра Максимовича зберігаються в Інституті літератури Шевченка у Києві та в Охтирському краєзнавчому музеї.

Знайомство з Тарасом Шевченко

Їх зустріч сталася в кінці 50-х років ХІХ століття. А посприяв цьому щасливий випадок. На той час поет та художник шукав натурницю і ніяк не міг знайти потрібний типаж козацької вроди, аж поки до нього не привели сестру Соколенка – Одарку. Саме її можна побачити на картинах Кобзаря – «Дві сестри» та «Русалка».  

Етюд Тараса Шевченко “Русалка”

Також дружбі Кобзаря та кріпака з Тростянця посприяв їх спільний знайомий художник Честаховський. До речі, саме Шевченко почав збір коштів на викуп з кріпацтва для нового друга – на це пішло кілька років.

Соколов під впливом Кобзаря почав ходити на лекції в Академії художеств та зробив кілька                        малюнків поета  – «Шевченко дарує Буквар», «Учні Шевченка переписують його Буквар». Великий поет позував в своїй академічній квартирі. 

В знак прихильності Тарас Григорович презентував новому знайомому «Кобзар» з «автографом». Під впливом Шевченко Соколенко почав писати вірші, і один з них він присвятив рідному краю – «Тростянець».

Петро Максимович брав активну участь у організації похорон Шевченко, він навіть зробив малюнки могили українського поета на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

Український письменник Павло Грабовський згадував, що на пам’ять про славетного кобзаря у Соколенка лишилася його жилетка з ініціалами, яку Петро Максимович ретельно зберігав.

.,.,.,.