16 Серпня 2022

Друг Шевченка та автор народної пісні: як кріпак став видатним художником та поетом

Related

Піаніст-віртуоз Леонід Кагадєєв, який зробив Суми Меккою музичного життя

Леонід Павлович Кагадєєв був людиною відомою в Сумах, особливо...

«Містична» спадщина забутого генія: романтична Сумщина очима Олексія Красовського

Олексій Красовський – несправедливо забутий лебединський митець, автор заворожуючих,...

«Утята» та танці з діжкою: як виготовляли весільний коровай на Сумщині

Звичайно, головним атрибутом весілля традиційно був коровай. Треба сказати,...

Share

Багата Сумщина на видатні та відомі імена, які з часом почали забуватись. А колись цих митців та мисткинь знали далеко за кордонами малої Батьківщини. Вони були геніями свого часу. Один з них, повідомляє i-sumy.com, друг великого Кобзаря і його «колега» Петро Соколов ( Соколенко).

Геній з народу

Український художник та поет Петро Максимович Соколенко (Соколов) народився 13 червня 1827 року в селі Славгород Сумської області в сім’ї кріпака князя Олександра Голіцина. В 6 років хлопчина перебрався до маєтку хазяїна-дворянина у Тростянці.

Палац у стилі неокласицизму з розкішним ландшафтним парком і досі вражає гостей міста. Поряд знаходиться так званий Круглий двір – унікальний театр з манежем, де вигулювали панських коней, а на імпровізованій сцені грали спектаклі кріпосні (хто знає, може і сам Соколенко колись брав участь у театралізованих дійствах пана). До речі, у Голіциних зупинявся композитор Петро Чайковський, який саме у Тростянці написав свою увертюру «Гроза».

Палац Голіциних у Тростянці 

Але повернемось до талановитого юнака Соколенка, який спочатку навчається в попа, і згодом починає малювати. Хист хлопчика оцінив сам князь Голіцин – саме він у 1850—1860 роках оплатив його навчався в Санкт-Петербурзі малярству в художника Олексія Травіна. 

До речі, малював Соколенко ще живучи на Сумщині. Він розписував церкви, зокрема й ті, що будували магнати та благодійники Харитоненко, а також оформлював княжі покої у їх маєтностях в Славгороді та Тростянці.

Під час навчання у Санкт-Петербурзі Соколенко відвідував лекції в місцевій Академії мистецтв, куди, забігаючи наперед, пішов під впливом Тараса Шевченко.

У Санкт-Петербурзі Соколенко брав участь у розписі Ісаакіївського собору. Вірш Петра Максимовича «Прощай, село ріднесеньке» видатний український композитор Микола Леонтович поклав на музику, а пісню почали вважати народною.

Життя на волі

19 грудня 1860 року художника було звільнено з кріпацтва. Відомо, що викупили його за 900 карбованців, а посприяв цьому сам великий Кобзар.

У 1866 він повернувся з Санкт-Петербургу до Тростянця, а через рік одружився на землячці Марії Григорівні Баландіній. На хуторі Смородино сім’я побудувала хату, де і проживала весь час.

 Помер Соколенко 13 лютого 1887 року. Твори та речі Петра Максимовича зберігаються в Інституті літератури Шевченка у Києві та в Охтирському краєзнавчому музеї.

Знайомство з Тарасом Шевченко

Їх зустріч сталася в кінці 50-х років ХІХ століття. А посприяв цьому щасливий випадок. На той час поет та художник шукав натурницю і ніяк не міг знайти потрібний типаж козацької вроди, аж поки до нього не привели сестру Соколенка – Одарку. Саме її можна побачити на картинах Кобзаря – «Дві сестри» та «Русалка».  

Етюд Тараса Шевченко “Русалка”

Також дружбі Кобзаря та кріпака з Тростянця посприяв їх спільний знайомий художник Честаховський. До речі, саме Шевченко почав збір коштів на викуп з кріпацтва для нового друга – на це пішло кілька років.

Соколов під впливом Кобзаря почав ходити на лекції в Академії художеств та зробив кілька                        малюнків поета  – «Шевченко дарує Буквар», «Учні Шевченка переписують його Буквар». Великий поет позував в своїй академічній квартирі. 

В знак прихильності Тарас Григорович презентував новому знайомому «Кобзар» з «автографом». Під впливом Шевченко Соколенко почав писати вірші, і один з них він присвятив рідному краю – «Тростянець».

Петро Максимович брав активну участь у організації похорон Шевченко, він навіть зробив малюнки могили українського поета на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

Український письменник Павло Грабовський згадував, що на пам’ять про славетного кобзаря у Соколенка лишилася його жилетка з ініціалами, яку Петро Максимович ретельно зберігав.

.