Жінки-художниці в кінці ХІХ – на початку ХХ сторіч були скоріше винятком. Однією з таких виняткових та винятково талановитих мисткинь, повідомляє сайт i-sumy.com, була Юлія Бразоль, життя та творічість якої тісно пов’язане з Лебединщиною. Відомості про неї скупі, а деталі біографії іноді суперечливі, її ім’я не на слуху у широкого загалу, проте постать Бразоль однозначно заслуговує уваги та поваги.
Перші кроки
З юних літ ця цілеспрямована та талановита дівчина знала, що пов’яже свою долю з мистецтвом. На той час це було сміливою заявою для жінки, проте на заваді Юлії не стали ні стереотипи її сучасників, ні їх скептицизм.
Бразоль отримала освіту в Харківському інституті шляхетних дівчат, де навчалася образотворчому мистецтву у справжнього майстра пензля, художника-новатора Євдокима Волошина та геніального Івана Айвазовського. Не лише картинами цікавилася юна мисткиня, вона ще опановувала майстерність створення скульптури, а її вчителями були скульптор-реаліст, відомий по всій Европі, Марк Антокольський, відомий скульптор та педагог Володимир Беклемішев та італійський корифей Джуліо Монтеверде, який пізніше навіть став сенатором Італії.
Саме скульптура стала основним видом діяльності Бразоль, хоч вона виявила неабиякий хист та майстерність у живописі, графіці та декоративному мистецтві.
Міжнародне визнання
У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі вона отримала дуже схвальні відгуки за бронзовий канделябр та скульптуру «Будяк». А у 1903 році – золоту медаль міжнародної виставки у Реймсі (Франція). Журі гідно оцінило її скульптуру «Барельєф двох голівок».
Бразоль постійно брала участь у різноманітних виставках. Наприклад, Першого дамського художнього гуртка та Товариства петербурзьких художників. Її картина умовно можна розділити на дві групи: екзотичні етюди («Алжир» , «Венеція», «Італія», «Єрусалим», «Бейрут», «Весною на віллі Боргезе» тощо) та натюрморти («Бузок», «Білі лілії»).
У 1910 у Санкт-Петербурзі відбулася її перша виставка, де було представлено близько 200 живописних і графічних робіт мисткині, 30 скульптур та колекція етнографічних матеріалів з України, Японії, Китаю, Алжиру, Сінґапуру. Зокрема, відвідувачі змогли побачити гобелени та вишивки ( в тому числі авторства самої Бразоль), українські плахти, зброю, глечики.
Повернення до витоків
Після 1910, Бразоль оселилася в Лебедині. Тут вона оселилася разом з другим чоловіком – капітаном 1-го ранга Олександром Леонтьєвим. Юлія Миколаївна разом з чоловіком багато подорожувала, супроводжуючи його в поїздках, та надихалася культурою інших країн. Вона встигла відвідати Далекий Схід, Західну Європу та навіть Африку.
До речі, у дівоцтві Юлія Миколаївна носила прізвище Добросельська і була представницею дворянського роду. Першим чоловіком Юлії Миколаївни був відомий лікар-гомеопат Лев Бразоль. У шлюбі народилося двоє дітей – Євген та Борис. Родина мешкала в селі Журавне (сучасний Охтирський район), де у Бразоля були власні землі.
В 1918 році в Лебедині відбулася персональна виставка Бразоль. Її роботи та етнографічну колекцію експонували у будівлі місцевої чоловічої гімназії. Через рік, в січні 1919 року Лебедин було захоплено Червоною армією. Бразоль та Леонтьєв, скоріше за все, втікли та емігрували разом зі своїми друзями – поміщиками та дворянами, родиною Капніст.
Пройшло багато років, перш ніж на творчий спадок Бразоль звернули увагу мистецтвознавці. У листопаді 1988 року у Лебедині відбулася друга місцева виставка мисткині. А у 2006 році, з нагоди 150-річчя з дня її народження, твори Юлії Миколаївни знов виставлялися у Лебединскому художньому музеї.
Роботи Юлії Бразоль зберігаються в фондах Лебединського та Сумського художніх музеїв.
