16 Серпня 2022

«Утята» та танці з діжкою: як виготовляли весільний коровай на Сумщині

Related

Піаніст-віртуоз Леонід Кагадєєв, який зробив Суми Меккою музичного життя

Леонід Павлович Кагадєєв був людиною відомою в Сумах, особливо...

«Містична» спадщина забутого генія: романтична Сумщина очима Олексія Красовського

Олексій Красовський – несправедливо забутий лебединський митець, автор заворожуючих,...

«Утята» та танці з діжкою: як виготовляли весільний коровай на Сумщині

Звичайно, головним атрибутом весілля традиційно був коровай. Треба сказати,...

Share

Звичайно, головним атрибутом весілля традиційно був коровай. Треба сказати, що випікається він тільки на перше весілля. Як правило, у процесі виготовлення короваю брали участь 5-7 жінок-коровайниць, а головувала в цьому «коллективі» господинь хрещена мати молодого або молодої. Примітно, що коровай випікали в обох сім’ях. Детальніше про це у нашому матеріалі на сайті i-sumy.com.

Хто такі «коровайниці»

Для коровайниць був своєрідний «кастинг». На випікання короваю запрошували тільки заміжніх і щасливі у сімейному житті жінок. Робила весільний хліб парна кількість коровайниць, і це було принциповим моментом – аби молодята завжди були у парі.

Для приготування опари заздалегідь заготовляли освячену в церкві воду
або воду із непочатого колодязя, набрану рано вранці до сходу сонця.

 На Слобожанщині на обряд випікання в давнину запрошували маленького хлопчика, щоб він мізинцем замісив тісто, а після облизав палець. Також на таїнство приготування короваю запрошували одруженого чоловіка (дружку), який керував процесом випікання весільної здоби, бо був вже «бувалий» та досвідчений. Він хрестив діжу з тістом, стіни, і так благословляв коровай та майбутнє подружнє життя молодят.

Ще одна давня традиція – уславлення діжі з тістом для короваю. Всі учасники поводилися з нею як з живою істотою,носили на руках, підкидали догори, приспівували і танцювали.

Коровайниці в процесі приготування короваю співали пісень – так вони «задобрювали» піч, щоб добре пекла. Весільний хліб повинен був вийти високим та рум’яним та ні в якому разі не тріснутим.

Весільний хліб на всі випадки

У кожній громаді були власні весільні традиції. Так, у Полошках коровай прикрашали парними пташками.  На стіл весільний коровай ставили накритим навхрест двома червоними рушниками. Зазвичай для цього використовували знамениті кролевецькі рушники. 

Цікава весільна традиція існувала на Охтирщині.  Тут пекли прямокутний коровай.  В його основі були дві коси з тіста, ще одну клали зверху. Верх хліба-випічки прикрашали «бочечками», пташками та квітами з тіста.

Коровай обкладали листям капусти та «саджали» в піч спеціальною лопатою. Готовий весільний хліб прикрашали червоними нитками, різнокольоровим папером, а зверху на нього клали дві дерев’яні ложки, зв’язані червоною стрічкою.

Окрім короваю, сім’я молодого й молодої готували для гостей й інші традиційні здобні смаколики. Наприклад, у нареченого окрім короваю пекли довгу хлібину для родичів нареченої, а у молодої – спеціальний коровай на подарунок дружкам. 

Шматок весільного хліба, принесений додому, був знаком добробуту для гостя, а деякі особливо забобонні годували ним домашню птицю та курей, «щоб гарно неслися».

Весільні «утята» як символ щастя

В селі Річки на Білопіллі традиційною прикрасою до святкового столу та короваю були спеціальні весільні утята.

Утята – символ достатку, кохання та дружньої сім’ї. Обов’язкова умова – їх повинна бути парна кількість.

Якщо наречена була багата, то утята були приготовані на молоці, а якщо молода з бідної сім’ї, то їх готували на воді. На короваї заможної дівчини таких традиційних елементів було багато, а у бідної – лише дванадцять. 

Коровай пекли у четвер, а утят  – у вівторок та середу. Очі цим весільним «пташкам» робили з маку, ретельно виліплювали та «вплітали» «пір’їнки» аби життя молодих було таким же міцним, як переплетення. Випікали це традиційне печиво не більше 2-3 хвилин, аби вони не згоріли.

У давнину на весільному столі біля короваю стояла «покраса» або «колосовка» — пляшка горілки чи вареного меду з освяченими житніми колосками. 

.