Творчий доробок та здобутки українського художника-реформатора Василя Кричевського для України просто безцінний. Він завжди знаходився в тіні своїх досягнень, але прийшов час познайомити читачів з геніальним сумчанином. Він, повідомляє сайт i-sumy.com, вважається одним із засновників українського модерну в архітектурі, за життя створив малий та великий Державні герби України і печатку для дипломатичних паперів.

Творча династія

До слова, саме Василь Кричевський – основоположних династії талановитих митців. Його сини, Василь та Микола Кричевські відомі завдяки своїм картинам аквареллю, а онучка Катерина Кричевська-Росандич стала українською та американською художницею, пейзажисткою, учасницею  мистецьких виставок в США, Канаді та України. Брат Василя Григоровича, Федір Кричевський теж був видатною особистістю свого часу – митцем і педагогом, доктором мистецтвознавства.

Василь Григорович з’явився на світ 12 січня 1873 року в селі Ворожба недалеко від Лебедина у сім’ї повітового земського фельдшера, та був старшим з восьми дітей. Він здобув освіту у харківському залізнично-технічному училищі, а після закінчення навчального закладу працював помічником міського архітектора, розробляв проєкти закладів освіти і приватних будинків.

На шляху до визнання

Переломним моментом в житті Кричевського стала участь у 1902 р. у конкурсі на створення проєкту земського будинку Полтавського губернського земства. Тоді саме проєкт молодого архітектора здобув перемог. У кресленнях він відтворив впізнавані риси українського народного будівництва. Так Василь Григорович перебрався до Полтави, де почав активно працювати: оформлював інтер’єри та проектував будинки . Тоді ж його нарекли  “батьком української архітектури”.

І це далеко не всі здобутки Кричевського. Він заслужив справедливе звання новатора на царині книжкової графіки, оформлював книги видатних сучасників: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та інших.

Після революції 1917-1919 років Кричевський виступив співзасновником Української академії мистецтв та обраний її ректором, але від високої посади відмовився та уступив своє місце брату Федору. Сам же Василь Григорович вибрав більш творчий напрямок діяльності –  керівництво майстернею архітектури та орнаментики при академії.

Паралельно Кричевський працював театральним декоратором. Це саме він оформлював українські кінострічки, а однією з його знакових робіт став фільм Олександра Довженко «Звенигора».

“Батько” українського герба

Також Василь Григорович був членом підготовчої комісії зі створення герба України. Він презентував ескізи великого і малого Державних гербів та проєкти Державних печаток УНР, а також прапор для Богданівського полку.

Взимку 1918 р. Кричевський займався розробкою проєктів паперових купюр і поштових марок УНР, а згодом ескізи митця втілилися в життя у вигляді банкноти номіналом 2 гривні.

Того ж року  під час наступу на українську столицю у пожежі в будинку Грушевського «загинули» ескізи банкнот і поштових марок Василя Григоровича та постраждали його дружина Євгенія та донька, якій тоді не виповнилося навіть місяця.

Коли до влади в Україні прийшов останній гетьман Павло Скоропадський, Кричевський з сім’єю переїхав до тихого Миргорода, де очолив місцеву керамічну школу, а пізніше створив керамічний інститут.

 У 30-х роках минулого сторіччя разом з архітектором Петром Костирком Кричевський активно працював над проєктом музею Шевченка у Каневі.

 Також він прославився як пейзажист та створив близько 3 000 робіт. На початку 1940 р. в Києві навіть відбулася виставка праць Кричевського.

Під час Другої світової війни Василь Григорович змушений був емігрувати. Він встиг пожити у Чехословаччині,  Австрії, Німеччині, Франції. А у 75-річному віці переїхав до доньки у Венесуэлу, де й помер.