5 Грудня 2022

Розстріляне Відродження Хвильового: як вільнодумний сумчанин став символом епохи

Related

Андрій Алимов: лікар-першовідкривач з Охтирщини

Вчений, професор, епідеміолог, мікробіолог та імунолог з Охтирщини Андрій...

Костянтин Зільберник: як хірург-віртуоз рятував Лебедин

Ім’я Костянтина Олександровича Зільберника викарбуване золотими літерами у історії...

Дитячий табір «Зоряний» від «Сумихімпром»: місце з великим серцем

Щорічно сюди стікаються сотні дітей, аби оздоровитися і відпочити...

Сумський медичний коледж: перевірений десятиліттями

Сумський фаховий медколедж відомий далеко за межами міста і...

Найкращі ідеї подарунків дочці на день народження

Кожен із нас хоч раз чув твердження про те,...

Share

Микола Фитільов, або як його знають краще – Хвильовий залишив вагомий слід не тільки в українській літературі, але і у історії розвитку українського суспільства. Його творичими альтер его були також Стефан Кароль чи Юлія Уманець – під цими псевдонімами творив автор. Відомий письменник, чудовий публіцист, громадський діяч та один з фундаторів пореволюційної української прози народився саме на Сумщині. Далі на i-sumy.

Бунтар та вільнодумець

Майбутній письменник з’явився на світ 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець у багатодітній родині. Вчився хлопець спочатку у Охтирській, а потім у Богодухівській гімназії, але його звідти швидко «попросили». Бунтар, борець проти системи, харизматичний та свавільний Микола був виключений з навчального закладу за розповсюдження підпільної соціалістичної літератури та нахабну поведінку. Проте пізніше він екстерном надолужив згаяне і закінчив навчання.

Після навчання Фітільова мобілізували та забрали до Царської армії. Це був 1914 рік. Бунтівник не міг приховувати свої політичні симпатії та патріотичні погляди, і за це ледь не поплатився головою. 

У 1917 році у Румунії він пройнявся політичними ідеями українських партій. Вже вдома з братом Олександром Микола став ватажком загону козаків, який протистояв німцям, гетьманцям, а потім і Директорії. Хвильового разом з кількома повстанцями арештували в селі Рублівці. Комусь з них, включаючи Миколу, вдалося вирватися і втекти, інших же розстріляли, а імена загиблих пізніше викарбувані на будівлі місцевого меморіалу. Того ж 1917 року Микола почав писати вірші та фейлетони для фронтової газети.

Згодом політичні смаки письменника змінились, і вже у 1919 році Фітільов воював на боці Червоної армії з денікінцями. Тоді він міг загинути, адже «червоні» приписали йому неналежне виконання військового обов’язку і хотіли стратити. А на поміч свавільному а вільнодумному українцю прийшла майбутня дружина Юлія Уманцева.

У 1921 році письменник їде до Харкова, де розпочинає активну літературну діяльність. Він швидко «влився» в місцеві літературні кола. Активний та діяльний Хвильовий став одним з лідерів літературно-художнього процесу, засновником ряду літературних організацій. Наприклад, він був членом спілки пролетарських українських письменників «ГАРТ», куди також входили Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Микола Куліш та інші. Разом з однодумцями ідеаліст Хвильовий прагнув створити «Українську літературну академію».

Незламний патріот

У 1921 року світ побачила поема Миколи Хвильового «В електричний вік» та збірники «Жовтень», «Молодість». Прозові твори ознаменовуються виходом у 1923 році його знакових «Синіх етюдів». Індивідуальний стиль письменника не можна приховати, як  його політичні погляди та громадянську позицію. Не дарма Миколу Хвильового вважають одним з центральних ідейних натхненників появи українського націонал-комунізму, як реакції активізації опору більшовицькій політиці.

Після поїздки до Європи, де Микола лікувався у Австрії та Німеччині, він привозить на Батьківщину європейські ідеї, як хоче інтегрувати в українську культуру. 

Так Хвильовий стає одним з фундаторів та неформальних лідерів літературно-мистецьке угруповання ВАПЛІТЕ («Вільна академія пролетарської літератури»), яке існувало в Харкові з 1926-1928 роки. Президентом гуртка став його друг, полтавець Михайло Яловий. В організцію входили відомі українських письменники: Тичина, Довженко, Бажан, Куліш та інші.

Вільнодумні митці були незручними для влади. Тому в 1933 році Ялового заарештували – його чекала доля всіх «інакодумців». Хвильовий вирішив не чекати, коли НКВДидисти прийдуть по нього, і 13 грудня 1933 року у власному кабінеті пустив собі кулю в голову…

.,.,.,.