Микола Фитільов, або як його знають краще – Хвильовий залишив вагомий слід не тільки в українській літературі, але і у історії розвитку українського суспільства. Його творичими альтер его були також Стефан Кароль чи Юлія Уманець – під цими псевдонімами творив автор. Відомий письменник, чудовий публіцист, громадський діяч та один з фундаторів пореволюційної української прози народився саме на Сумщині. Далі на i-sumy.
Бунтар та вільнодумець
Майбутній письменник з’явився на світ 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець у багатодітній родині. Вчився хлопець спочатку у Охтирській, а потім у Богодухівській гімназії, але його звідти швидко «попросили». Бунтар, борець проти системи, харизматичний та свавільний Микола був виключений з навчального закладу за розповсюдження підпільної соціалістичної літератури та нахабну поведінку. Проте пізніше він екстерном надолужив згаяне і закінчив навчання.
Після навчання Фітільова мобілізували та забрали до Царської армії. Це був 1914 рік. Бунтівник не міг приховувати свої політичні симпатії та патріотичні погляди, і за це ледь не поплатився головою.
У 1917 році у Румунії він пройнявся політичними ідеями українських партій. Вже вдома з братом Олександром Микола став ватажком загону козаків, який протистояв німцям, гетьманцям, а потім і Директорії. Хвильового разом з кількома повстанцями арештували в селі Рублівці. Комусь з них, включаючи Миколу, вдалося вирватися і втекти, інших же розстріляли, а імена загиблих пізніше викарбувані на будівлі місцевого меморіалу. Того ж 1917 року Микола почав писати вірші та фейлетони для фронтової газети.
Згодом політичні смаки письменника змінились, і вже у 1919 році Фітільов воював на боці Червоної армії з денікінцями. Тоді він міг загинути, адже «червоні» приписали йому неналежне виконання військового обов’язку і хотіли стратити. А на поміч свавільному а вільнодумному українцю прийшла майбутня дружина Юлія Уманцева.
У 1921 році письменник їде до Харкова, де розпочинає активну літературну діяльність. Він швидко «влився» в місцеві літературні кола. Активний та діяльний Хвильовий став одним з лідерів літературно-художнього процесу, засновником ряду літературних організацій. Наприклад, він був членом спілки пролетарських українських письменників «ГАРТ», куди також входили Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Микола Куліш та інші. Разом з однодумцями ідеаліст Хвильовий прагнув створити «Українську літературну академію».
Незламний патріот
У 1921 року світ побачила поема Миколи Хвильового «В електричний вік» та збірники «Жовтень», «Молодість». Прозові твори ознаменовуються виходом у 1923 році його знакових «Синіх етюдів». Індивідуальний стиль письменника не можна приховати, як його політичні погляди та громадянську позицію. Не дарма Миколу Хвильового вважають одним з центральних ідейних натхненників появи українського націонал-комунізму, як реакції активізації опору більшовицькій політиці.
Після поїздки до Європи, де Микола лікувався у Австрії та Німеччині, він привозить на Батьківщину європейські ідеї, як хоче інтегрувати в українську культуру.
Так Хвильовий стає одним з фундаторів та неформальних лідерів літературно-мистецьке угруповання ВАПЛІТЕ («Вільна академія пролетарської літератури»), яке існувало в Харкові з 1926-1928 роки. Президентом гуртка став його друг, полтавець Михайло Яловий. В організцію входили відомі українських письменники: Тичина, Довженко, Бажан, Куліш та інші.
Вільнодумні митці були незручними для влади. Тому в 1933 році Ялового заарештували – його чекала доля всіх «інакодумців». Хвильовий вирішив не чекати, коли НКВДидисти прийдуть по нього, і 13 грудня 1933 року у власному кабінеті пустив собі кулю в голову…
