Ігор Мироненко, який за освітою є інженером, а за покликанням викладачем, давно мріяв про відкриття власної справи та про створення власних винаходів. І ось його мрія збулась, або вірніше він її здійснив. Вже багато сум’ян бачили унікальний пересувний засіб Ігоря – велосипед, на якому їздять лежачи. Довгий час зразок знаходився у майстерні, де його автор викладав 3Д-моделювання для своїх підопічних. Про те, чим став винахід лежачого велосипеда для його автора та як він йшов до нього читайте на i-sumy.com.
Спочатку була мрія
Лежачий велосипед став першим проєктом, який було розроблено, після рішення змінити своє життя й взятись за втілення власних інженерних проєктів. Ігор трудився над ним дуже давно, закінчивши його у 2015 році. Велосипед невеликий, важить зовсім мало, він наче звичайний, його можна тримати у квартирі, на балконі.
Спочатку винахідник взявся розробляти та виготовляти іграшки для дітей. Але велосипедна тема виявилась більш “заразною”. Причому, мова саме про розробки таких веломашин, на яких педалі крутити потрібно лежачі. Ігорю вже замовили один такий велосипед, він старанно працює над проєктом ще однієї моделі. Адже це на замовлення, все має бути ідеально.
Переосмислення життя
Що правда, Ігор Мироненко має у цій справі, так би мовити, побратима в Україні. У Черкасах створює такі “веліки” ще один майстер, звуть його Олексій Ганшин. Він не лише виготовляє велосипеди, але й організовує вдома з’їзди таких от фанатів, до яких, просто не міг не приєднатися й Ігор. Олексій полюбляє подорожувати Черкащиною на своєму “лежачому” велосипеді, який він зробив власними руками. Люди дивуються й озираються йому вслід. Як на Черкащині, так і на Сумщині мало хто бачив дещо екзотичний засіб пересування. Особлива реакція в автолюбителів, вони починають гучно сигналити, вітаючи мандрівника. Майстри ж цієї справи, зазначають, що це захоплення створенням двоколісного транспорту, для них стиль життя. Це й гарний настрій, здоровий спосіб життя і можливість помандрувати, споглядаючи довкілля.
Взятися за справу свого життя, Ігор вирішив після демобілізації у 2015 році. Саме тоді він переосмислив своє життя. Після служби в ЗСУ за мобілізацією, він повернувшись на стару роботу, де служив інженером, пропрацював там трохи понад шести місяців. Але далі захотілося працювати на себе. Зібравшись з однодумцями побудували один з перших верстатів. Так все і сталося, що навіть обладнання, з яким працюють, виготовляли власними руками. Перші свої поробки виставляли на ОЛХ.
Початкові спроби втілити задум були такі: не просто робити щось своїми руками, а започаткувати процес – від проєктування макета в спеціальний інтернет програмі до створення поробки на станку чи верстаті.
Проєкт “Бобри”
Потім був проєкт “Бобри”. Це була давня ідея єдиного відкритого простору, До місця, в якому стоять верстати, приходять всі бажаючи, платять орендну плату й самі працюють. Але стався локдаун, який вніс свої корективи: у майстерні працювали лише майстри.
Хоча плани були грандіозні. Планувалося, наприклад кілька напрямків діяльності: у майстерні виготовляти вироби з дерева й інших матеріалів, навчати й консультувати щодо сучасних технологій, таких, як 3Д-друк. Також у планах було, залучати у майстерню батьків з дітьми. Якщо, наприклад, треба зробити для птахів годівницю тощо.
Дещо все ж таки вдалося втілити у життя. Наприклад певну частину програми з навчання. Вона запрацювала з дітьми в Сумському Палаці дітей та юнацтва. Там майстер навчав підопічних у “Школі архітектури та дизайну”. Він вів гурток, в якому учили 3Д-моделюванню. Колись був започаткований гурток з робототехніки, так його концепцію взяли на озброєння для роботи у “Бобрах”.
Сьогодні в арсеналі “Бобрів” є такий виріб, як рука-маніпулятор. Її виготовили на замовлення для однієї київської теплиці.