Кожне місто України – це не лише унікальна архітектура та історія, а й особливий лінгвістичний світ, наповнений неповторними фразеологізмами, висловами та зворотами. Це явище, відоме як діалект, є живим відображенням місцевої культури та історичного розвитку, слугуючи засобом спілкування для тих, хто проживає на одній території. Далі на i-sumy.
Мовний калейдоскоп Сумщини
Мова наших предків, що населяли простори сучасних Сумської, Чернігівської та Полтавської областей, була надзвичайно багатогранною. Її називали по-різному: північно-східні діалекти, степове наріччя або ж слобожанський говір. Ці терміни відображають складну та захопливу історію формування української мови, зокрема в Сумській області. Сумщина лежить у трьох мовних площинах. І в цьому варто розібратися.
Північне наріччя: архаїчна спадщина Полісся
Частина Сумщини (переважно її північ) та Чернігівщина належать до широкого Північного наріччя, яке також відоме як Поліське. Це одне з трьох великих наріч української мови, що зберегло у собі низку архаїчних рис, що відрізняють його від інших. Тут можна почути характерні закінчення, як-от “-є” замість “-а” після довгого приголосного (“життє”, “весіллє”), або “-и” замість “-і” у прикметниках множини (“добри”, “здорови”). Лексика цих говорів іноді має схожість із білоруською мовою, що є свідченням давніх історичних зв’язків. Північне наріччя, своєю чергою, поділяється на східнополіський (до якого належить Сумщина), середньополіський та західнополіський говори.
Слобожанський говір: сплав традицій на перехресті культур
Південна частина Сумської, а також Харківська та північна Луганська області є територіями поширення Слобожанського говору. Це один із відносно “молодих” говорів української мови, що належить до південно-східного наріччя. Він сформувався у XVI–XVII століттях на базі середньонаддніпрянських, східнополіських та частково подільських говірок, з помітним впливом південноросійських говірок. Ця “мішанка” робить слобожанський говір надзвичайно колоритним. Його особливості проявляються на всіх рівнях:
- Фонетика: варіативність наголошеного вокалізму, зближення звуків [е] – [и] та [о] – [а], а також м’якість шиплячих [щ] та [ч].
- Морфологія: специфічні дієслівні форми (“ходю”, “носю”, “просю” замість літературних “ходжу”, “ношу”, “прошу”) та іменникові відмінки (“на людіх”, “коньом”).
- Лексика: багата на місцеві слова (локалізми), а також помітні запозичення з російської та, меншою мірою, тюркських мов. Прикордонне розташування та історичні чинники зумовили значний вплив російської мови, що відображається у суржикових вкрапленнях. А в Сумах суржик переважає.
Історичні впливи та особливості назви міста на Пслі
Мовне обличчя Сум, як і багатьох прикордонних міст України, вирізняється цікавим переплетенням культурних та історичних впливів. Хоча більшість мешканців міста переважно послуговується українською мовою, можна помітити певний вплив російської мови, особливо в повсякденному спілкуванні та серед старшого покоління.
Географічна близькість та історичні чинники відіграють тут не останню роль. Ковпаківський район, який частково межує з Росією, є яскравим прикладом такого впливу, де змішане мовлення – поєднання українських та російських слів і фраз – зустрічається частіше. Це не дивно, адже століттями мови взаємодіяли, залишаючи свої відбитки на лексиці та інтонаціях.
Однією з цікавих фонетичних особливостей, яка видає корінного сум’янина, є наголос у назві міста. Для місцевих жителів характерно ставити наголос на другий склад слова “Суми” – вимовляючи “в СумАх”, що відрізняється від нормативного літературного наголосу. Ця невелика, але помітна відмінність є частиною місцевого колориту. Ще дуже важливо згадати, що жителі Сум називають себе “сумчани”. Не сум’яни й не сумці. Багатьох це відверто злить.
Емоційно-стилістичне забарвлення спілкування
За роки свого розвитку місто сформувало власну скарбницю мовних особливостей – від унікальних топонімів до колоритних висловів, які, на перший погляд, можуть бути зрозумілі лише корінним жителям Сумщини. Ці словесні перлини створюють особливий, незримий зв’язок між сум’янами, формуючи їхню ідентичність та надаючи спілкуванню неповторного місцевого колориту.
Мова сум’ян збагачена емоційно-стилістичним забарвленням, яке формується під впливом прецедентних імен. Назви людей та об’єктів нерідко отримують свої прізвиська від героїв художніх творів, кінофільмів, мультфільмів чи літератури. Це додає спілкуванню жвавості, гумору та глибокого культурного підтексту, зрозумілого “своїм”.
Варто зазначити, що російська мова також є мовою спілкування для певної частини мешканців Сум, особливо серед тих, хто відвідує культурні та освітні заклади, де історично склалися російськомовні традиції. Але перехід на рідну мову вже активно відбувається.
Скарбниця сумських топонімів: занурення у міські назви
Кожне місто зберігає у своїх назвах не лише історію, а й унікальний відбиток душі своїх мешканців. Суми не є винятком. Вулиці, площі, мікрорайони та навіть невеликі закапелки міста мають свої назви, що нерідко приховують за собою цікаві історії, місцеві легенди або ж просто стали звичними лише для корінного жителя.
Ми вирішили зібрати для вас невелику збірку сумських топонімів – тих унікальних назв, що створюють неповторний колорит міста та зрозумілі його мешканцям. Звісно, охопити абсолютно всі назви та їхнє походження у межах однієї статті – завдання неможливе. Трішки сумського колориту:
- “На Чешці” – біля озера Чеха.
- “Біля кадєтки” – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою “Кадетський корпус” імені І. Г. Харитоненка ДПСУ. Місце зазнало великої шкоди під час нападу російських військ на Суми у 2022 році.
- “Біля Києва” – ТРЦ “Київ”.
- “Біля мєнтовки” – Сумське районне управління поліції. Суми, вулиця Маґістратська, 21 (раніше Першотравнева). Ще є варіант “на Первомайкі”.
- “Музикалка” – музична школа.
- “Художка” – художня школа.
- “На ювіку” – біля стадіону “Ювілейний”.
- “Стометрівка”, “сотня” – вулиця Соборна, центр міста.
- “На зеленому театрі” – “Зелений театр” (колишня літня естрада) у Парку культури та відпочинку імені І. М. Кожедуба.
- “Політєх” – Сумський державний університет.
- “Воєнний пляж” – мальовниче місце біля річки Псел, поруч знаходиться воєнне містечко та “Кадетський корпус” імені І. Г. Харитоненка.
- “Кульок” – Сумський фаховий коледж мистецтв і культури імені Д. С. Бортнянського (Корпус II).
- “ТЮЗ” – Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва, театр юного глядача.
- “Студяга” – Студентський пляж у Сумах.
- “Ампулка” – назва для основи кулькової ручки, ампула для ін’єкцій.
- “Біля Альоші” – біля Меморіалу Вічної Слави.
- “На Щепкі” – біля Національного академічного театру драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна.
- “Я біля Дружби” – біля кінотеатру “Дружба”.
- “Дорослий парк” – Парк культури та відпочинку імені І. М. Кожедуба.
- “Біля Здибанки” – біля готельно-ресторанного комплексу “Здибанка”.
- “Постройка” – неофіційна назва одного з районів міста.
- “Пришиб” – неофіційна назва одного з районів міста.
- “Кінцева СНАУ” – зупинка біля Сумського Національного Аграрного Університету.
- “Марік” – маршрутка.
- “Тралік” – тролейбус.
- “На Ілльїнці” – на вулиці Іллінській або біля Іллінської церкви у Сумах.
- “Зустрінемось поблизу Шевченка” – біля пам’ятника Т. Г. Шевченку на вулиці Соборній.
- “На Садко” – біля фонтана “Садко”.
- “На СКД” – біля ринку на вулиці Холодноярської бригади (раніше Сумсько-Київських Дивізій).
- “На КРЗ” – район колишнього рафінадного заводу.
- “На Строїтєльному” – біля Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури.
- “На Барсі” – біля спортивного комплексу, Футбольного центра “Барса”.
- “На паравозі” – біля нічного клуба поруч із залізничним вокзалом.
- “На Броварні” – біля ресторану-пивоварні “Козацька Броварня”, розташованого в історичній частині міста Суми, недалеко від вулиці Козацький Вал, центр міста.
- “На голубих озерах” – один із пляжів у Сумах.
- “Біля педа” – біля Сумського педагогічного університету А. С. Макаренка.
Архаїзми, що зберігають історію Сумщини
Мова – це живий організм, що постійно змінюється, але водночас зберігає у собі гомін минулих епох. Українські діалекти, зокрема й ті, що побутували на Сумщині, є справжніми скарбницями архаїзмів – слів, які вийшли з повсякденного вжитку літературної мови, але колись були невіднятною частиною життя наших предків. Ці слова не просто позначали предмети чи явища, вони відображали побут, традиції, світогляд та унікальні особливості регіону.
Зазирнімо у цей дивовижний світ і дізнаємося, як спілкувалися мешканці різних куточків Сумщини:
- “Мандрики” – за цим милозвучним словом у Великописарівському районі ховалися звичайнісінькі сирники. “Масло робили. А що залишилося – у сир та й мандрики ліпили”, – такий вислів доносить до нас давній процес приготування цих смаколиків.
- “Любовники” – на Слобожанщині так називали жердини для худоби. “І як зачали вони бігать кругом любовників…”, – ця фраза переносить нас у минуле, коли худоба вільно рухалася навколо цих стовпів.
- “Коп” – у Великописарівському та Тростянецькому районах це слово позначало не що інше, як кладовище. “У неділю на коп до батьків ходили”, – сумна, але глибока фраза, що свідчить про шану до померлих.
- “Запоїни” – у Білопільському районі цим словом називали урочисту подію – сватання. “Видко, вчорашні запоїни розохотили його до думки про весілля”, – фраза, що дихає атмосферою передвесільних клопотів.
- “Чушка” – у Путивльському районі так звали свиню. “У хаті тримали маленьких чушок”, – яскрава деталь сільського побуту.
- “Шараша” – жителі Глухівського району так називали вранішню росу. “Вийшла, а на городі шараша стоїть”, – поетичний опис світанку.
- “Киска” – у Конотопському районі так називали великі ножі, які були незамінним атрибутом у кожному господарстві. “У нас буряки чистять кискою”, – практична вказівка на використання.
- “Індус” – це слово у конотопському діалекті мало несподіване значення: одноосібник, тобто людина, яка не працювала в колгоспі, була відстороненою. “Був колись індусом, а тепер в колхозі з усіма трудиться”, – вислів, що відображає історичні зміни у сільському житті.
- “Шваблики” – у Путивльському районі так називали сірники. “Візьми шваблики, вони на столі лежать”, – просте, але характерне слово.
- “Чало” – на Білопільщині цим словом називали язик. “Повисоплювали чали й стоять днями, мух ганяють”, – колоритний опис, що додає образності.
- “Мат” – колись популярна у Шосткинському районі назва зв’язаних пучків соломи, які використовувалися для утеплення домівок. “Взимку вікна у нас завішували матами”, – свідчення про давні будівельні технології.
- “Кучма” – переважно у Кролевецькому районі так називали нестрижене й неохайне волосся. “Що то ти за кучму на голові завів?”, – жартівливе звернення, що передає місцевий гумор.
Ці архаїзми – це не просто слова, це живі свідчення минулого, що дозволяють нам краще зрозуміти унікальність та багатство українських діалектів, зберегти пам’ять про мову наших предків та відчути неповторний дух Сумщини.
Цікаві приклади локалізмів на Сумщині
Сумщина, з її багатою історією та географічним розташуванням, є справжньою скарбницею діалектних локалізмів – слів та виразів, які або зовсім невідомі, або дуже рідко зустрічаються в інших областях. Ці мовні перлини не лише збагачують українську лексику, а й дозволяють зазирнути у повсякденне життя, звичаї та уявлення наших предків.
Ось деякі з унікальних слів, що створюють неповторний колорит сумського мовлення:
- Клуйдериво – здавалося б, звичайний лісовий мешканець, але на Сумщині дятла могли називати саме так, підкреслюючи його характерну діяльність – “клювання” дерева.
- Зборник – за цим словом приховується важливий елемент традиційного жіночого гардероба – очіпок, головний убір, що виконував не лише практичну, а й обрядову функцію.
- Пшінка, пшиничка – для більшості українців це слова, що асоціюються з пшоном, але на Сумщині так називали кукурудзу, рослину, яка стала важливою частиною сільського господарства.
- Парок – це невеликий елемент, але він мав величезне значення у будівництві: так називали сніп соломи, що використовувався для покриття даху. Це слово свідчить про давні будівельні традиції регіону.
- Мажара – слово, що викликає в уяві простори та важку працю. На Сумщині мажарою називали великий віз, незамінний у сільському господарстві для перевезення врожаю.
- Коношок – це ласкаве слово з місцевим колоритом, що означало маленьку дитину, підкреслюючи ніжне ставлення до малечі.
- Гайшан – слово, що характеризує вдачу, позначаючи розбишаку або бешкетника. Воно додає життєвості до опису характеру людини.
- Вагани – так називали ночви, велику дерев’яну посудину, що використовувалася для тіста, прання чи інших господарських потреб. Це слово переносить нас у побут минулого.
- Ріпа – хоча в багатьох регіонах ріпа асоціюється з однойменним коренеплодом, на Сумщині цим словом могли називати картоплю, одну з найважливіших сільськогосподарських культур.
Ці локалізми – не просто дивацтва мови, вони є живими свідченнями унікальності регіону, його історії, побуту та взаємодії з навколишнім світом. Вони роблять мову Сумщини особливою, додаючи їй неповторного колориту та глибини.
Занепад архаїзмів та народження нових діалектизмів у Сумах
Мова, як живий організм, постійно розвивається, адаптуючись до мінливих умов життя суспільства. На Сумщині ми спостерігаємо парадоксальний процес: з одного боку, архаїзми поступово зникають, а з іншого – з’являються нові діалектизми, що відображають сучасні реалії. Цей динамічний процес має кілька ключових причин.
Основна причина згасання архаїзмів криється у демографічних та соціальних змінах. Традиційно, носіями автентичних говірок та їхніх архаїчних елементів були люди старшого покоління, що проживали переважно в сільській місцевості. Саме вони берегли мовну спадщину своїх предків. Однак, сучасні тенденції призводять до того, що молодь дедалі рідше залишається у селах, мігруючи до міст у пошуках освіти та роботи. Це призводить до розриву у передачі діалектної традиції: молоде покоління, перебуваючи в міському середовищі, менше контактує з архаїчною лексикою і поступово втрачає її.
Причини зникнення архаїзмів
Ситуація, особливо у прикордонних регіонах, таких як Сумщина, значно ускладнюється у зв’язку з військовими діями. Війна вносить додаткові чинники, що не сприяють збереженню діалектів:
- Масові міграції: переміщення населення змушує людей адаптуватися до нових мовних умов, часто нівелюючи діалектні відмінності.
- Посилення впливу стандартної мови: в умовах війни зростає потреба у чіткому та уніфікованому спілкуванні, що підсилює роль літературної мови та зменшує вживання регіональних особливостей.
- Зміни у побуті та середовищі: зникнення традиційних видів діяльності, що були пов’язані з архаїчною лексикою (наприклад, старі способи ведення сільського господарства), також призводить до забуття відповідних слів.
Водночас в умовах постійних змін та нових викликів, з’являються нові діалектизми. Ці слова та вислови часто відображають сучасний досвід, нові реалії, пов’язані з військовими подіями, технологіями, змінами у суспільному житті. Вони можуть виникати як адаптації чинних слів, так і бути запозиченнями або новотворами, що відображають актуальні потреби спілкування.