Автор першого й одного з найпопулярніших українських історичних романів, творець “кулішівки” – української абетки, етнограф, неперевершений мовознавець та філософ історії Пантелеймон Куліш, народився в селі Вороніж, нині Шосткинського району і є уродженцем Сумщини. Детальніше читайте на i-sumy.com
Дитинство
Батько Пантелеймона, Олександр Андрійович, хоч і був дрібним маєтковим поміщиком, та походив зі старшинського козацького роду, а мама, Катерина, була донькою сотника Івана Гладкого, тому з дитинства хлопчик чув у своєму хуторі саме українські казки, перекази, старі пісні, які наспівувала йому ненька. А його духовна мама, сусідка, Уляна Мужиловська, прищепила хлопчику любов до української книжки, до знань. Саме пані Уляна настояла, щоб він почав навчання у Новгород-Сіверській гімназії.
Але це було пізніше. Спочатку малого Панька навчав місцевий диякон Андрій, потім він отримував знання у школі при церкві Святого Миколая.
Навчання ж у гімназії стало Пантелеймону суворим іспитом, не дивлячись на його здібності у літературі та письмі, а також у малюванні.
Проблема була в тому, що малому Кулішу довелось переходити на російську мову, якою викладали у гімназії, а цей процес давався Паньку не легко.
Альма-матер
Вступити до київського університету Пантелеймону Кулішу не вдалося. І справа не в тому, що не вистачало знань чи бажання, він завжди мріяв навчатись саме тут. Але виявилось, що у його батька, хоч він і був за походженням з козацько-старшинського роду немає “папірця” який би підтверджував його дворянськість. А без цього вступити до вишу було зась. Але Пантелеймон був слухачем лекцій цього університету. Він особисто був знайомий, а пізніше заприятелював з Максимом Максимовичем, українським науковцем. Професор спонукав молодого, талановитого хлопчину до літератури, до дослідження народного українського етносу. У підсумку молодий Куліш кілька років слухав лекції по словесності та правознавству, а пізніше стає викладачем у Луцьку.
Письменництво
Писати Пантелеймон Куліш розпочав, ще навчаючись у гімназії. Саме там він написав оповідку “Циган”, це був перероблений варіант, почутої від мами Катерини, народної казки. Пізніше, живучи у Києві, були написані оповідання російською мовою, які розповідали про життя на його малій батьківщині, а також побачила світ повість “Вогняний змій”. А вже викладаючи в Луцьку, написав відому “Орисю”. Але знаковою і найвідомішою письменницькою роботою Куліша став роман “Чорна рада”. Його перші розділи у 1845 році почав друкувати “Современник”. Саме після цього, Пантелеймона Куліша запросили до тогочасної столиці Російської імперії Санкт-Петербурга, на посаду старшого вчителя гімназії Петербурзького університету. Що цікаво, запрошував Пантелеймона особисто ректор цього закладу такий собі Плетньов, який був у той час головним редактором “Современника”.
Арешт
Потім було відрядження до Європи, для вивчення слов’янської культури, включаючи мистецтво та історію. Саме там у Варшаві Куліш був заарештований і відправлений до Петербурга. Йому інкримінували співпрацю з Кирило-Мефодіївським товариством. Він був на два місяці ув’язнений в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправлений на заслання у російське місто Тулу. Дружина, Олександра Білозерська, поїхала разом з чоловіком, більш того, пара жили в засланні якраз на гроші, які вона заробляла. Сам Пантелеймон працював й там написав “Історію Бориса Годунова” і роман “Сіверяки”.
В останні роки життя Пантелеймон Куліш оселився на хуторі Мотронівка, на той час Чернігівської губернії. Перекладає там англійських та німецьких класиків: Шекспіра, Гете, Байрона, пише поетичні збірки.
