«Через поле, через гай, ходить хлопчик Помагай». Ці слова знайомі не одному поколінню дітей в Україні. Та мало хто знає, що автор цього вірша і багатьох інших Платон Воронько народився на Сумщині. Детальніше читайте на i-sumy.com.
Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня
Народився Платон Микитович у селі Чернеччина, що на Охтирщині 1 грудня 1913 року. Так сталося, що виховувався і навчався хлопчина в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Дослідники пишуть, що його життя це справжня народна біографія тих часів. Після інтернату був інститут, й не аби який, а Харківський автошляховий. Потім згідно з тогочасними правилами, розподіл до Таджикистану й робота за фахом. У 1935 році, демобілізація до лав РСЧА, тобто робітничо-селянської червоної армії. Як тоді говорили, віддавши борг Батьківщині, Платон повертається на Сумщину і починає педагогічну діяльність, навчаючи дітей у школі. Він викладав українську мову і літературу в селі Хухра, Охтирського району. Крім того, в одній із середніх шкіл Охтирки. Оскільки ще на службі у лавах радянської армії хлопець починає писати вірші, не для публіки й не для друку, а так для себе, то у 1937 році набирається сміливості й вступає до Літературного інституту імені Максима Горького у Москві. В цьому виші у ті часи навчалися майже всі письменники та поети СРСР.
Ходить хлопчик Підривай
Провчившись два роки Платон Воронько йде на радянсько-фінську війну, причому йде добровольцем. Тогочасна пропаганда не залишила й найменшого шансу, щоб розібратись та відрізнити визвольну війну від загарбницької. І таких як він там було дуже багато. Платону пощастило, його не вбили, як тисячі інших радянських бійців, й він не перетворився на бурульку у лісах Суомі. А тому, коли розпочалась Друга світова війна, знову добровольцем відправився на фронт. Цього разу захищати вже свою Батьківщину. У 1943 році Платону Вороньку випав шанс закінчити курси підривників, після чого його направляють у партизанське з’єднання під командуванням Артема Сидоровича Ковпака.
Тут Воронько стає командиром підривного підрозділу. Пройшовши разом з легендарним з’єднанням тисячі кілометрів фронтових доріг, здійснивши рейд до Карпат, Платон зустрічає перемогу над фашистами.
Пісня ветерана
Після війни Платон Воронько повертається в Україну, в Київ. Тут він стає завідувачем відділу щомісячного читацького літературно-художнього журналу “Дніпро”. Також починає займатись літературною діяльністю.
Ще навчаючись в літературному інституті в Москві, між битвами в Фінляндії, Платон писав вірші. Писав не для друку, для себе. Вони так і не видались, хоча деякі з них й стали піснями. А от наприкінці Другої світовою війни у 1944 році виходить його перша збірка віршів “Карпатський рейд”. Це була книжка поета-партизана, який писав у бойових умовах, у походах “Від Путивля, до Делятина”. Ця книжка написана у народно пісенному стилі. Загалом для післявоєнної поезії Платона Воронька характерна героїка минулої війни, трагізм навіяний кривавими битвами.
Але були у творчості поета і ліричні вірші. Найяскравішим таким твором вважається вірш “Я той, що греблі рве”.
Падав сніг на поріг
Але особливою любов’ю і популярністю користуються його дитячі вірші, не дивлячись на певну радянську заангажованість. Один з найвідоміших, це вірш про хлопчика Помагая, він вже десятки років не покидає шкільну програму. Також всі українські діти і їх батьки знають хоч рядок з таких віршів як «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде…», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня». У 1976 році за збірки «Читаночка», «Казка про Чугайстра», «Всім по сім» та інші поет був відзначений премією імені Лесі Українки.
