Як розповів дворазовий олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон світу та Європи з греблі на байдарках Олександр Шапаренко, вперше він сів у човен в червні, коли на грядках дозрівали огірки. Більш детально читайте на i-sumy.com.
Влітку 1959 року 13-тирічний Сашко з друзями відправився на річку купатись. Тут вони потрапили до нещодавно відкритої на Пслі гребної бази й недовго думаючи записались на секцію греблі. На перших же змаганням, веслуючи у парі з товаришем, Олександр Шапаренко зайняв почесне друге місце.
А восени, коли веслувати на річці не дозволяла погода хлопець, для того, щоб не втрачати час і спортивну форму, а також натренувати витривалість, записується на лижну секцію.
Велика вода
Першим великим змаганням для Шапаренка стала першість України серед юнаків, на якій він зміг завоювати аж дві медалі найвищого ґатунку. До того ж виборов право представляти Україну на першості Союзу серед юнаків. А після здобуття на Всесоюзних змаганнях другого і третього місця у двійках, Сашку запропонували готуватись до чемпіонату Європи серед юніорів. Як слід потренувавшись на зборі у туркменському Красноводську, на березі Каспію, Олександр Шапаренко виграв юніорський чемпіонат Європи. Путь у дорослий спорт і збірну СРСР була відкрита.
Золоте весло!
Молодому вундеркінду веслувального спорту з міста понад Пслом довірили у збірній виступати на чемпіонаті світу, причому аж у трьох дисциплінах: в одиночці, двійці та четвірці. У підсумку саме радянська четвірка у запеклій боротьбі виборола бронзу, посівши третє місце й завоювавши першу нагороду для Олександра Шапаренка.
Попереду був старт одиночників. Олександра Шапаренка ніхто не бачив у якості претендента, бодай, на якусь медаль. Та хлопець не знітився й на тлі знаменитих і вельми сильних спортсменів Угорщини та Румунії став переможцем перегонів. А ще через 40 хв, Олександр Шапаренко стартував з напарником у запливі двійок та впевнено переміг. В цей день він схуд на 5 кг. За цей подвиг Олександр Шапаренко отримав звання найкращого веслувальника світу й перехідний кубок “Золоте весло!” А загалом Олександр з товаришами здобули на чемпіонаті шість золотих медалей і стали найкращою командою.
Олімпійське золото
Першою Олімпіадою для Олександра Шапаренка стали змагання на водних доріжках Мексики. На Олімпіаді у Мехіко він завоював срібну нагороду в одиночному розряді. Стоячи на п’єдесталі пообіцяв сам собі, що на наступній олімпіаді обов’язково візьме золото.
5 вересня 1972 року у Мюнхені Олександр Шапаренко таки виборов золоті медалі, у найзапеклішій боротьбі зі шведом Рольфом Петерсоном. Про напруження запливу говорить той факт, що швед програв сум’янину всього 0,29 секунди. Це була перша олімпійська золота медаль на дистанції в 1000 метрів на Мюнхенській літній олімпіаді.
Після такої знакової перемоги Олександр Шапаренко неочікувано потрапив у немилість до радянського режиму. На відміну від багатьох інших переможців та призерів ігор він не отримав жодної державної нагороди. Як пояснив сам атлет, це пов’язано з тим, що він мав необережність дати інтерв’ю одній з західних газет. Відповідаючи на питання кому він присвячує цю перемогу, Олександр чесно сказав, що маленькій донечці, якій на той момент виповнився один рік, а треба було сказати, «всіма шановному генеральному секретареві ЦК КПРС і рідній партії».
Дорогу молодим!
Була в житті Олександра Шапаренка і третя олімпіада. У 1976 році він був членом команди, яка відправилась в Канаду на Олімпійські ігри в Монреаль. Там наш земляк зайняв п’яте місце, а після змагань задумався про завершення кар’єри.
