5 Грудня 2022

Колиска гончарства та спадщина льодовикового періоду: село Межиріч

Related

Андрій Алимов: лікар-першовідкривач з Охтирщини

Вчений, професор, епідеміолог, мікробіолог та імунолог з Охтирщини Андрій...

Костянтин Зільберник: як хірург-віртуоз рятував Лебедин

Ім’я Костянтина Олександровича Зільберника викарбуване золотими літерами у історії...

Дитячий табір «Зоряний» від «Сумихімпром»: місце з великим серцем

Щорічно сюди стікаються сотні дітей, аби оздоровитися і відпочити...

Сумський медичний коледж: перевірений десятиліттями

Сумський фаховий медколедж відомий далеко за межами міста і...

Найкращі ідеї подарунків дочці на день народження

Кожен із нас хоч раз чув твердження про те,...

Share

Село Межиріч Лебединського району Сумської області тягнеться на 13 кілометрів і таїть чимало цікавих місць, яке варто відвідати не лише сумчанам, а й усім тим, хто любить тишу, усамітнення та загадки історії. Далі на i-sumy.

До витоків історії

Межеріч з’явився на картах у 1642 році, а назва населеного пункту цілком виправдана – він затишно влаштувався серед річок та місцевих гір.

До 1765 Межиріч вважався сотеним Сумського полку, а з 1765 по 1781 р.р. – комісарським містечком. Місцеві козаки брали участь у військових походах, а також залишили після себе спадщину, яка досі нагадує про славні колишні часи – дерево шовковиці.

Понад триста років тому з Константинополя до Межеріч козаки привезли шовковицю, яка стала місцевою пам’яткою. Обхопити стовбур дерева не так просто – для цього знадобиться 4-5 чоловік! Якщо говорити про параметри, то висота дерева становить 21 м., а обхват стовбура – ​​5,50 м. До речі, міжирічанська шовковиця є найстарішою в Україні.

Знаковий храм та витвори мистецтва

Шовковиця знакова ще й тим, що саме біля неї відбулася перша Божественна літургія, а 15 серпня 1759 року розпочалося будівництво кам’яного храму Успіння Божої Матері.

Ця знакова подія для всіх місцевих віруючих сталася завдяки їхньому землякові – київському архімандриту Луку Білоусову. У фундамент церкви він поклав частинки мощів 10 святих.

Остаточно роботи з будівництва храму завершилися в 1775 році – вже після смерті засновника. Ходить легенда про таємні підземні ходи, які нібито вели з храму до фортеці на горі.

Примітно, що собор виявився вкрай стійким, хоч і «побачив» за своє життя чимало випробувань на міцність. У тридцяті роки минулого століття його мали намір розвалити, але коли почали руйнувати дзвін, робітник упав і розбився. Після смертельної події чіпати святиню побоялися.

Щоправда, під час Другої світової війни під час активного бомбардування було зруйновано дах храму та дзвіницю. Після війни храм не стали відновлювати, а лише перекрили…

Але повернемося до витоків історії Межиріч. У 1765 році село стало центром комісарства. Звичайних козаків позбавили їх привілеїв, прирівняли до звичайних військових та обклали податком. А ось «верхівку», козацьку старшину прирівняли до дворянства.

У другій половині XVIII століття Межиріч був великим населеним пунктом. У 1797 року  офіційно став слободою, а через п’ять років увійшов до складу Лебединського повіту.

Межиріч пов’язаний з ім’ям великого Кобзаря Тараса Шевченка. 6 червня 1859 року він побував тут проїздом із Сум до Лебедина. Загалом із Сумщиною у великого поета пов’язаний особливий творчий етап – у його спадщині є етюд та замальовки, зроблені під час візиту до Сумської області, а також поезія, зокрема, вірш «Ой по горі ромен цвіте».

Межирч славився своїми гончарними виробами, зокрема посудом. Горщики, миски, пасічники, глечики з місцевого червоного глею були широко відомі за межами області. А глиняні димарі стали фірмовим знаком Межиріч.

У 20-х роках XX століття народні умільці виготовляли за давньою технологією «задимлення» так звану «сиву» чи чорнолощену кераміку.

До речі, гончарна спадщина Межиріч потрапила до українських музеїв як цінні експонати: Лебединський та Сумський краєзнавчі музеї, Київський музей народного та декоративного мистецтва, Сумський художній музей ім. Онацького та місцевий народний музей. У 90-х роках минулого століття місцеві жителі спробували відродити виробництво кераміки, але спроба успіхом не увінчалася.

У царстві льодовиків

Ще одна визначна пам’ятка Межиріч – найстаріше озеро України, Шелехівське озеро. Водойма – спадщина льодовикового періоду. Про походження озера нагадують підводні джерела. Крім того, на глибині 5 метрів водоймище не прогрівається.

Про історичне походження місцевості нагадують, за словами старожилів, і тутешні ліси. У хащах причаїлася стародавня папороть і хвощ.

Північний берег озера з безліччю цілющих джерел, Гузир, вважається місцем сакральним, сюди здійснюють паломництво ті, хто хоче позбутися недуг і знайти душевну рівновагу.

.,.,.,.