Брати Шеболдаєви зробили дуже багато для земської медицини Сумської області, і вклад складно переоцінити. Більше на i-sumy.com.
Справа всього життя
Лев Валентинович Шеболдаєв працював у Сумській повітовій земській лікарні з 1873 року. Саме він став організатором хірургічної допомоги у повіті. З його особистих записок відомо, що роботи в лікаря було так багато, що спав він три години на добу, але в допомозі не відмовляв.
Наростаюча потреба у повітових хірургах була колосальною, тому Лев Валентинович попросив відправити його на курси підвищення кваліфікації. Він розповідав, що по хірургічну допомогу до нього зверталися не лише жителі його ділянки, а й усього повіту.
Так, Лев Валентинович став хірургом високої кваліфікації, виконував широкий спектр хірургічних операцій. Хворі та нужденні ніколи не отримували від нього відмови. Саме тому Шеболдаєва особливо відзначили за його нелегку працю. У 1903 році повітові земські збори вперше призначили лікареві підвищений посадовий оклад – 2500 карбованців на рік, тоді як стандартна оплата становила всього 1500 карбованців.
У тому ж році повітова лікарська рада заснувала “Шеболдаєвське товариство” для допомоги хворим, виписаним з повітової лікарні.
Також на знак вдячності було запроваджено стипендію імені Л.В.Шеболдаєва у Харківській губернській фельдшерській школі.
Лев Валентинович активно займався і благодійністю. Він часто допомагав нужденним із власних коштів, а також збирав пожертвування, адже був членом “Товариства піклування про бідних”, створеного в Сумах. Шеболдаєв брав активну участь у житті повітової лікарської ради. Він часто виступав із доповідями та висловлювався про підвищення якості надання медичної допомоги, закликав до реформ.
Також Лев Валентинович підтримував фельдшерсько-акушерський персонал у боротьбі за права на покращення умов.
Так, він був ще революціонером і не боявся висловлювати свої думки вголос. Саме тому, за політичні погляди, лікаря «попросили» із Сум – надто незручним він виявився владі.
Аж до своєї смерті у 1920 році він приймав у селі Верхня Сироватка Сумського повіту.
Стопами брата
Два брати Лева Валентиновича – Василь та Даніїл Шеболдаєви також були земськими лікарями, але Конотопського повіту.
Василь Валентинович після закінчення Київського університету Св. Володимира працював ординатором у військовому шпиталі, а також брав участь у російсько-турецькій війні. У лютому 1880-го став земським лікарем Контопського повіту.
Він критично висловлювався про умови життя та побуту у повіті, не боявся виступати з пропозиціями про профілактику та гігієну, порушував медико-соціальні проблеми. Свої переконання та вимоги до зміни системи надання медичної допомоги Шеболдаєв завзято захищав.
Василь Валентинович особливо опікувався дітьми й навіть написав фундаментальну працю із докладним аналізом стану здоров’я та факторами впливу на нього.
У 1885 році Шеболдаєв очолив хірургічне відділення, а потім став старшим лікарем Чернігівської губернської земської лікарні.
Але за станом здоров’я він недовго працюватиме у Чернігівській губернській лікарні. У 1896 році Василь Валентинович подав заяву про звільнення. Губернські земські збори довго не погоджувалися зняти його з посади й, зрештою, відправили лікаря у річну відпустку із збереженням зарплати. Однак і через рік Василь Валентинович не зміг виконувати повноваження та пішов з посади.
Данило Валентинович Шеболдаєв закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію та розпочав свій шлях у клінічному військовому госпіталі. Так само як і брат, брав участь у російсько-турецькій війні, а в 1880 році був звільнений і став земським лікарем Конотопського повіту.