Микола Олексійович Ширяєв – лікар-вчений, земський лікар, а значить універсал, революціонер і людина величезної самовіддачі. Більше на i-sumy.com.
Революційний дух
Він – уродженець Охтирщини, а саме села Миколаївка, навчався у Харківській гімназії. Ще у 1889 році, бувши студентом медичного факультету Харківського університету, 20-річного Миколу Олексійовича заарештували за участь у революційному русі. Втім, Ширяєва відрахували з першого курсу через участь у студентських протестах, а потім поновили. На третьому курсі його знову виключили з університету та посадили до в’язниці. Виною тому було замовлення з-за кордону забороненої літератури. Лише через 9 років він завершив профільну освіту в Юріївському університеті, який закінчив з відзнакою.
У 1903 році Микола Олексійович перебрався до Полтавської губернії. Бувши молодим лікарем, Ширяєв пише фундаментальну наукову роботу та направляє свою працю до спеціальної комісії міністерства з реформи охорони здоров’я.
У 1905 році Микола Олексійович переводиться до Воронезької губернії на посаду санітарного лікаря. Але 1 січня 1906 року він був заарештований і майже пів року провів у місцевій в’язниці, а потім вирушив в заслання до Сибіру, в Нарим.
Влітку 1908 року Ширяєва запрошують працювати санітарним лікарем Харківської губернії. Нарешті йому випадає можливість повернутись у рідні місця, де він провів студентські роки.
Губернська управа призначила Миколу Олексійовича помічником завідувача санітарного бюро. На його плечі впало вирішення багатьох питань. Тоді ж Ширяєв почав писати та видавати науково-популярні нариси – «Хвороби серця та кровоносних судин», «Хвороби органів дихання» та ін. У 1911 році лікаря відправили до Німеччини, де він вивчав комунальну санітарію сільських місцевостей.
Під час Першої світової війни Ширяєва відправляють на фронт для огляду передових медико-санітарних загонів. Після закінчення війни, у 1919 році через тяжку хворобу сина Микола Олексійович із родиною переїжджає до Криму, до Ялти.
Кримські історії
Восени того ж року Ширяєв став дільничним лікарем села Корбек Ялтинського повіту. У 1920 році він був призначений санітарним лікарем Ялтинського курортного управління, а незабаром став заступником завідувача медичного відділу та секретаря Вченої ради управління курортами Криму. Того ж року перехворів на тиф під час епідемії.
У важких умовах післявоєнного голоду, епідемії та розрухи Микола Олексійович встигає не лише лікувати, а й писати наукові роботи.
В 1922 році Ширяєва переводять в Ялту, де він управляє методкабінетом. Микола Олексійович того ж року після призначення організував притулок для голодуючих у Лівадії на двісті дітей і тоді починає працювати в лікарні села Дерекой.
Пацієнти любили доктора Ширяєва за безвідмовну допомогу за будь-якої погоди. Іноді до хворих неможливо було дістатися навіть на возі чи коні, і тоді, долаючи гірські підйоми, лікар діставався пішки.
У 1927 році землетрус зруйнував лікарню, але лікар не залишив хворих без допомоги. Микола Олексійович переобладнав для прийому хворих уцілілий сарай, сам жив під фанерним навісом.
У грудні 1933 року урочисто відзначалося 35-річчя лікарсько-громадської діяльності Миколи Олексійовича Ширяєва. На святі грав духовий оркестр, а друзі, колеги та офіційні особи вітали лікаря та згадували про його досягнення та величезний внесок.
Взимку 1940 року під час виклику до породіллі Микола Олексійович застудився і важко захворів, а невдовзі його не стало.