Кулінарні традиції сучасної Сумщини сягають століть. Це частина безцінної культурної спадщини, яку не треба забувати, а краще взяти на озброєння «лайфаки» пращурів.
Кожен регіон України асоціюється з «фірмовою» стравою, яку туристи обов’язково прагнуть продегустувати. А чим же відома Сумщина? З’ясовуємо це у нашому матеріалі на сайті i-sumy.com.
В кожному регіоні свої фаворити
Сестри Гавриленко, працівники відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури, запевняють, що Сумщина може асоціюватися зі стравами з вареного тіста: вареники, галушки з засмажкою, локшина.
Треба сказати, що у кожного містечка, села та регіону Сумської області є власні кулінарні «фішки». Так в Ромнах це роменський холодний борщ. Його склад дуже простий: буряк,картопля, квасоля, сушені гриби, морква, цибуля, томатна паста та рослинна олія.
Але насправді вражаючий рецепт кролевецького борщу. До його складу входить «місцевий» інгредієнт, який є справжньою гордістю та пам’яткою Кролевця – плоди яблуні-колонії. До складу цієї смачної автентичної страви входить декілька видів м’яса, запечений цукровий та червоний буряк, свіжі та сушені білі гриби, селера, ягоди терену, солодкий перець, тушкований з томатами та пікантна копчена паприка.
А ось у селі Мутин Кролевецького району частували давньою стравою з дуже незвичною назвою – баба шарпанина, про що йде мова у одній з програм проєкту «Сковорода. Гастробайки». За цією цікавою назвою «ховається» запечений кулінарний шедевр зі шматочків щуки у рідкому тісті, засмаженому з олією, морквою та цибулею.
Конотопщина відома не тільки своїми відьмами, але й м’ясними делікатесами. Чого варта апетитна конотопська ковбаса зі свинини з здрібненим салом та часником. Її рецептуру тримають у секреті. Про м’ясні страви Конотопу писав навіть відомий художник Казимир Малевич. Він ніяк не міг забути місцеве сало з часником, а продавали його сальниці, місцеві ковбаси теж потрапили не тільки в шлунок, але запали у душу митцю.
А що смачного готували сто і більше років тому на Охтирщині? Тут вам і буденський борщ, куземинські «панянки» (смачні пряники з глазурью різних кольорів), хухрянський капусняк, до якого додавали рибу, грунська «затірка» (старовинна українська страва, що складається з борошна, яйця та води). В селі Бологлюбове популярністю і досі користується шпундра – запечена свинина, тушкована з маринованим буряком. До речі, ця страва навіть згадується у «Енеїді» Котляревського.
Путивльщина теж багата на кулінарну самобутню спадщину. Так, колись в цій місцевості проживав субетнос – горюни. Саме вони започаткували у регіоні «моду» на незвичний суп із маком та огірками, сичики ( своєрідні котлети з квасолі та цибулі, смаженою зі шкварками), борщ із щавлем, гартамака (картопляне пюре, запечене з яйцем) та автентичні горюнські «чаї».
До страви і до столу
Сумщина славиться також корисним і смачним напоєм, що стане чудовою альтернативою традиційній каві. Мова йде про цикорій. Його можна зустріти в селі Залізняк Сумського району. Історія напою сягає аж XIX сторіччя.
Місцеві жителі здавали рослини поміщикам Золотницьким, які були власниками цегляного та спиртового заводів,а також сушарні цикорію і плантацій цієї корисної рослини. Борис Золотницький завіз культурний цикорій з Прибалтики і настільки добре розвинув власну справу, що село Залізняк значилося поряд з такими відомими на той час «кавовими» гігантами як Варшава та Одесса!
На тій же Охтирщині місцеві полюбляли квас з цукрового буряка. А от секрет «горюнівських чаїв» досі тримається у таємниці. Збори бувають різні від різноманітних хвороб та на всяку потреб. Трави для них збираються кожна у свій час та спосіб згідно з традиціями пращурів. А найкращим десертом до такого чаю вважались клінухи – смаколик з сироквашки, цукру,соди та яйця. Відірватися від таких нехитрих кулінарних шедеврів не могли навіть діти!
