Композитор та музичний педагог Юрій Шапорін залишив великий слід в історії музики та став яскравим представником своєї епохи. Більше на сайті i-sumy.
Тяга до навчання
Юрій Шапорін народився 27 жовтня 1887 року у місті Глухові на Сумщині в інтелігентній та творчій родині. Батько композитора, Олександр Павлович, був професійним художником та музикантом, любив народні пісні. Мати Маріанна Володимирівна походила з дворянської родини. Вона також мала музичний талант і була ученицею піаніста-віртуоза Миколи Рубінштейна.
Не дивно, що з такими творчими батьками маленький Юрій ріс серед музики та живопису. З батьком Шапорін вивчав малювання та мав здібності до цього заняття. Також із педагогом він вивчав гру на віолончелі. Самостійно допитливий хлопчик опанував фортепіано.
У 1906 році Юрій закінчив глухівську гімназію і вирушив до Москви, де збирався навчатися в університеті та консерваторії. У Московський університет із незалежних від нього причин Шапоріну потрапити не вдалося. Тоді він вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але про музику не забув. Він починає займатися з композитором та музикознавцем Григорієм Любомирським та пише свої перші авторські твори, які, до речі, оцінив сам Микола Лисенко.
Через участь у студентських рухах Юрію Олександровичу доводиться покинути Київ та вирушити до Петербурга. Там він планував вступити на музичне відділення, але планам не судилося втілитися у життя. Довелося змінити вектор.
Тоді наполегливий юнак звернув увагу на юридичний факультет місцевого вишу. Він відвідує опери, ходить на симфонічні концерти та й сам багато пише.
У 1911 році Шапорін робить ще одну спробу потрапити до консерваторії, цього разу вже вдалу. Проте втрутилися обставини – Шапорін кидає навчання через матеріальні труднощі, адже навчатися у двох ВНЗ одночасно виявляється клопітно.
У 1912 році він блискуче закінчує петербурзький університет і перемикає свій погляд на консерваторію. Крім того, для молодого обдарування вдалося виклопотати стипендію у мецената.
Шапорін вчився добре і багато старався, адже дещо відставав від своїх однокурсників, які змалку професійно займаються музикою. Закінчити навчання йому не вдалося – розпочалася Перша світова війна.
Військові реалії
1916 року Юрія Олександровича призвали до армії, до рідної консерваторії він повернувся лише 1917 року. Наступного року Шапорін став випускником. Він встиг написати фортепіанну сонату, баладу з оркестром «Гаральд Свен гольм», музичний твір «Кондор» та багато інших творів.
Після закінчення консерваторії він пішов працювати до Олександрійського театру – складав музику до вистав, а також викладав у музичній школі, був диригентом симфонічних концертів, читав лекції про музику.
У своєму творчому житті Шапорін віддає перевагу написанню циклу історико-епічних творів, включаючи симфонії, опери та ораторії. Також він пише музику до кінофільмів та романси, займається музичним оформленням вистав.
З 1939 року Шапорін почав працювати в Московській консерваторії, а вже наступного року отримав звання професора.
З початком Другої світової війни Юрій Олександрович змушений переїхати на Північний Кавказ – до Нальчика, а потім в Грузію – до Тбілісі. Там він став керівником ансамблю Закавказького військового округу і разом із музикантами гастролював військовими частинами та госпіталями. Наприкінці 1942 року Шапорін повернувся до Москви. Він продовжує роботу над музичними творами, пише статті на музичну тематику.
Шапорін пішов із життя 9 грудня 1966 року в Москві, де жив і працював після війни. Його ім’ям названо музичні школи в рідному Глухові та Москві.