29 Березня 2024

Засновник «усмішки» та арештант-патріот: дорогами долі легендарного Остапа Вишні

Related

Як обрати хорошого юриста в Сумах, на що потрібно звернути увагу

Пошук потрібного юриста може здатися складним завданням, але завдяки...

Про що можна прочитати в місцевих газетах Сумщини, та чи потрібні вони в наш час

Місцеві газети відіграють важливу роль у спільнотах по всьому...

Чим зайнятись шанувальникам Stalker 2 в Сумах до довгоочікуваного релізу гри

Наприкінці 2024 року відбудеться довгоочікуваний реліз Stalker 2, як...

Чому варто придбати нерухомість на узбережжі Азовського моря?

Багато людей мріють жити поблизу моря. Адже щодня можна...

Профілактика хвороб носа та горла: поради жителям Сум

Вірусні захворювання носа та горла вважаються найпоширенішими. Біль у...

Share

Остап Вишня – неперевершений майстер гуморесок, блискучий майстер слова, автор безлічі сатиричних оповідань та фейлетонів. Він назавжди увійшов в історію української літератури як еталон гумористичних творів, що ніколи не втратять актуальність. Далі на i-sumy.

Патріот та новатор

Справжнє ім’я Остапа Вишні – Павло Михайлович Губенко. Він з’явився на світ в 1889 році в селі Грунь Сумської області у багатодітній простій селянській сім’ї. Доля майбутнього гумориста була «щедрою» на випробування – йому довелося зіткнутися з усіма жахіттями ленінських в’язниць, сталінських таборів, дізнатися, що таке бути незручним для влади….

Вишня здобув освіту у Києві – там закінчив військово-фельдшерську школу. У 1917 році майбутній письменник  вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте затримався там недовго.

 У період Української революції Павло Михайлович завідував медико-санітарною управою міністерства шляхів УНР.

Як письменник-гуморист він вперше заявив про себе в 1919 році – опублікував у газеті “Народна воля”  дотепний фейлетон про українські міністерства під псевдонімом Павло Грунський. А ось під ім’ям Остап Вишня він почав друкуватися в харківській пресі, починаючи з 1921 року.

Вперше Остапа Вишню кинули до в’язниці восени 1920 року – він потрапив до підвалів більшовицьких катівень. Через півроку, навесні 1921-го, його витягнув з тюрми головний редактор газети “Вісті ВУЦВК” та друг Василь Еллан-Блакитний.

Король власного жанру

Після пережитого Вишня пішов працювати у газету “Селянська правда”. Саме з цього періодичного видання розпочався тріумф його знаменитих  “Вишневих усмішок”. Одна за одною збірки письменника: “Діли небесні”, “Кому веселе, а кому й сумне”, “Реп’яшки”, “Вишневі усмішки сільські” , “Вишневі усмішки кримські”. Збірка циклу під назвою “Українізуємось” перевидавалась аж шість разів за три роки (1926-1929 роки).

За 10  років разом з перевиданнями виходить понад 100 книжок Вишні та близько 2500 творів у друкованих виданнях. За таку «плідність» його називали “Королем тиражу”. 

Остап Вишня також по праву вважається новатором у ніші гумористичного портрета та власного жанру «нарис-усмішка». Йому належать іронічні “мистецькі силуети” видатних сучасників: Довженка, Василька, Курбаса, Гната Юри та ін. І це далеко не всі таланти письменника. 

Він звертає погляд в сторону драматургії, переробляє класичні твори. Популярності набула музична п’єса-гротеск його авторства “Вій” за мотивами творів Гоголя та Кропивницького, доповнена інтермедіями і замальовками з реалій 20-х років.

Вишня активно працює і над перекладами світової класики – творів Марка Твена, О’Генрі, Ярослава Гашека та багатьох інших.

Розплата за популярність

В грудні 1933 року Остапа нахабно та безпідставно заарештували і засудили до 10 років концтаборів. Звинувачення були надумані та абсурдні, але кого це турбувало… Спочатку письменника приговорили до розстрілу, а потім «пом’якшили» вирок і змірили на заслання. Не врятували ні шалена народна популярність, ні народна любов, ні затребуваність у видавців… Десять довгих років він прожив у виправному таборі в Ухтпечтабі.

У 1943 році друг сатирика, режисер та письменник Олександр Довженко звернувся з проханням до першого секретаря ЦК КПУ Микити Хрущова. Він попросив генсека, щоб той вибив у Сталіна звільнення Вишні. Аргумент був наступним –  він потрібен владі як сатирик-пропагандист, аби надихати  людей на боротьбу проти німецьких загарбників.

Повернення Вишні на письменницьку ниву  ознаменував вихід його легендарної “Зенітки”, опублікованої в газеті “Радянська Україна” в 1944 році. Твір читали по радіо, на фронті, народ сприйняв повернення письменника тепло та радісно.

 Даниною Вишні системі стали його повоєнні збірки: “Самостійна дірка”, “Мудрість колгоспна”, «А народ воювати не хоче”, “Великі ростіть!” та ін.

Письменник помер 28 вересня 1956 року у Києві у віці 66 років, похований на столичному Байковому кладовищі.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.