Найпопулярнішими та найвідомішими сумськими баскетболістами безперечно є брати Ігор та Ростислав Кривичі. Свого часу вони виступали за БК “Сумихімпром”, були там лідерами та грозою авторитетів для столичних, більш поважних та іменитих команд. Біографію сумських баскетболістів читайте на i-sumy.com.

Перші блокшоти

Брати родом із Харкова. Зайнялися баскетболом ще у дитинстві. Хоча, як бувало в дитинстві, перед баскетболом спробували себе в футболі. Що цікаво, обидва брати в футбольній секції були воротарями. Але якось, спізнившись на тренування, вирішили більше туди взагалі не ходити. І тут їм підвернувся Ігор Данилович, перший тренер, який саме на той час відкривав баскетбольний гурток. Зайшов у клас і запропонував усім охочим спробувати себе в цьому спорті, приходити на тренування ввечері. Брати прийшли й лишилися. Після цього виступали за школу, а на одному з чемпіонатів серед шкіл їх помітили та запросили вже до спортивної школи. Там почали рости як гравці. Грали спочатку за юнацьку, потім за молодіжну та за дорослу команду у вищій лізі.

БК “Сумихімпром”

Проте до БК “Сумихімпром” вони потрапили не одразу. До Сум виступали за харківський клуб «Кіровець», який грав у вищій лізі. Пізніше команда втратила фінансування і клуб припинив своє існування. Потім було два роки вимушеного простою. І хоча хлопці тренувалися, але команду собі так і не знайшли, серйозно не грали. Поки не запропонували спробувати себе у Сумах за команду хіміків, БК “Сумихімпром”. Команда тоді тільки створювалася, брати припали до двору. До речі, пропозиція надійшла в 1998 році. З того часу вони стали сум’янами.

До Сум із рідного Харкова, наприкінці 90-х, брати Кривичі переїжджали з побоюванням. Їм багато розповіли неприємного про наше місто. Їхали знаючи, що ввечері на вулицю краще не виходити, бо тут збори, бандитські зустрічі й таке інше. Але реальність виявилася не такою похмурою. Тому познайомившись із містом, хлопці полюбили його як рідний Харків, і воно стало для них другим домом.

Так у БК “Сумихімпром” з’явилися брати Кривичі, Ігор та Ростислав. Ігор взяв собі №7, Ростислав грав під №11. У Ігоря зріст був 196 сантиметрів, у Ростислава 195. Обидва були захисниками.

Золоті часи

Згадуючи баскетбольну кар’єру, з теплотою говорять про появу в команді головного тренера Римантаса Ендріяйтіса. Саме тоді були найкращі часи сумського баскетболу. Будь-яка команда їхала на гру до Сум, як на голгофу, важко було тоді із Сумами. До всього БК “Сумихімпром” ще й на виїзді обігрував грандів чемпіонату. Були здолані лідери Ліги такі, як “Київ”, “Азовмаш” та “Одеса”. І не мала заслуга у цьому двох братів близнюків, Ігоря та Ростислава.

За всієї своєї значущості для команди “Сумихімпром” та зірковості на полі, брати завжди залишалися простими людьми у звичайному житті. У Сумах у них часто просили на вулиці автографи, вони намагалися нікому не відмовляти.

У вільний від ігор та тренувань час захоплювалися комп’ютерними іграми, любили дивитися кіно. Іноді ходили відпочити до нічних клубів. Поки один із братів, Ігор не одружився. З появою сім’ї він став більше часу приділяти дружині та синові. І це не дивно, адже він дуже любив свою сім’ю і був щасливим у шлюбі.

Загалом брати Кривичі провели у БК “Сумихімпром” дев’ять років. За цей час вони з молодих хлопців виросли у зрілих чоловіків, змінили своє ставлення до життя та гри. Багато чого набули, наприклад, зацікавленості у своїх послугах інших команд. Куди братів тільки не сватали. Наприклад у “Черкаські мавпи”. Але не склалося. Адже спочатку запрошували обох братів, а потім сказали, що спочатку підпишуть Ростислава, а за рік Ігоря. Баскетболісти розсудили, що якщо від початку керівники клубу не тримають слово, то, що ж буде далі. Тож відмовилися від переходу. Але на жаль, через деякий час із баскетбольної карти України зник і сам БК “Сумихімпром”.