Винаходи та новації Миколи Ситника стали розв’язанням складних проблем у будівництві. Патенти видатного винахідника визнані в країнах Європи й широко використовуються. Більше на i-sumy.com.
Освіта та професійна кар’єра
Микола Петрович Ситник народився 19 січня 1939 року у м. Глухів, що в Сумській області.
Вищу освіту здобув в Українській Сільськогосподарській Академії (нині це – Національний Університет Біоресурсів і Природовикористання) і отримав диплом з відзнакою. По закінченні закладу Микола Петрович отримав фах «Машини та механізми лісової промисловості».
Трудову діяльність М. Ситник почав на заводі «Будшляхмаш», що в Києві, де працював на посаді інженера. З 1960 року по 1967 рік працював у Державному спеціальному конструкторському бюро із сільськогосподарських машин.
З 1967 року, протягом наступних 25 років перебував на посаді головного конструктора та заступника директора інституту «Укрспецмонтажпроєкт» Міністерства монтажних та спеціальних будівельних робіт України. З 1993 року по 1995 рік був директором Науково-виробничої фірми «Винахідник ЛТД».
З 1995 року М. П. Ситник знову на керівній посаді. Тепер він до 2005 року працює гендиректором спільного українсько-російського підприємства ЗАТ «Монтажспецтехніка», а у 2005 році став директором ТОВ «Науково-технічного центру «Монтажспецтехніка».
Визначні винаходи
Микола Ситник вважається провідним фахівцем України та території колишнього Радянського Союзу. Він працював над створенням гідравлічних підіймальних механізмів для спеціальних монтажних робіт на будівництві.
Микола Ситник є автором 92 винаходів, які запатентовані іще в Радянському Союзі, 15 винаходів мають патенти незалежної України.
У 1988 році Микола Петрович був відзначений почесним званням «Заслужений винахідник Української РСР».
Як фахівець високої кваліфікації та талановитий винахідник, Микола Ситник багато разів був у складі груп різноманітних науково-дослідних установ та організацій. Зі своїми однодумцями М. П. Ситник розв’язував доволі складні питання створення нової техніки для будівництва. Разом зі своїми колегами – фахівцями Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона та Інституту «Укрпроєктстальконструкція», Микола Петрович розробляв нові технології будівництва суцільнозварної Київської телевежі. Ці новаторські технології були першими в практиці українських та закордонних будівельників. Тоді у будівництві вежі Київського телецентру був вперше застосований метод підрощування за допомогою спеціального устаткування. У будівництві загалом було використано чотири винаходи Миколи Ситника.
У 1979 році за проєктом М. Ситника у Дніпрі (тоді іще – Дніпропетровську) було змонтовано покриття тренувального катка площею 3100 квадратних метрів. Тут були використані шість гідравлічних підіймальних установок. У 1982 році декілька винаходів Миколи Петровича були використані у Кривому Розі. Зокрема, за допомогою двох гідравлічних підіймачів змонтували прогоновий кран-перезавантажувач на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. Техніко-економічні показники винаходів М. П. Ситника відповідають світовим стандартам.
Одним із визначних винаходів Миколи Петровича Ситника вважається розробка нової технології та устаткування для монтажу конструкцій з металу для створення літака АН-124 під назвою «Руслан». При побудові відомого літака використали шість винаходів М. Ситника.
В червні 1983 року Микола Петрович Ситник відзначений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, в листопаді того ж року винахідник з колегами стали лауреатами Державної премії СРСР в галузі науки й техніки.
У 1995 році один із запатентованих винаходів Ситника було використано при проведенні робіт з вирівнювання будівельних конструкцій глядацької зали державної філармонії в Києві. Ці роботи зберегли унікальну акустику приміщення, хоч до початку реконструкції воно було у вкрай складному стані.
Видатний внесок Миколи Петровича Ситника у галузі винахідництва відзначено багатьма нагородами державного рівня.