Футбольний сезон 2000\2001 років став вельми невдалим для футболістів сумського «Спартака». Команда зайняла 17 місце в чемпіонаті Першої ліги й «виборола» феєричний виліт у дивізіон класом нижче, тобто у лігу номер два. А тому приїзд у Суми, на гру 1\16 Кубка України знаного та легендарного київського «Динамо» не віщував для сум’ян нічого хорошого. Але не так сталося, як гадалося, більш докладно читайте на i-sumy.com.
Хоч на зірок подивимось
У ті часи кожен раунд складався з однієї гри. Сильніша команда приїздила в гості до слабшої, яка була нижче за рейтингом, тому зовсім не дивно, що «Динамо» з’явилося у Сумах. До цієї гри спартаківці з киянами ще ні разу не зустрічались. «Динамо», до слова, приїхало в Суми як володар Кубка України. З цікавинок слід відзначити те, що одразу після гри у Лізі чемпіонів проти нідерландського «Ейндховена» гравці команди поголилися наголо, сподіваючись, що новий імідж принесе команді успіх. І у такому іміджі, вже після гри з «Спартаком» динамо очікував матч з «Манчестер юнайтед», який звичайно, що був у пріоритеті для команди Валерія Лобановського. Матч викликав величезний ажіотаж у місті Суми. Стадіон був заповнений буквально «під вінця», сум’яни чекали видовища.
М’яч на центр
На гру динамівці вийшли далеко не основним складом. З «лігочемпіонської» команди до заявки потрапили лише грузин Каха Каладзе і росіянин Артем Яшкін, який пізніше взяв українське громадянство.
Було очевидним, що «Динамо» прагнуло відкрити собі двері до 1\8 фіналу особливо не напружуючись.
Футболісти ж «Спартака» були у дуже вигідному, з точки зору психології, положенні. З одного боку якби команда програла флагману українського футболу то її особливо ніхто б не засудив, з іншого, якщо «покаже зуби», то хоч би як реабілітується перед вболівальниками за провал чемпіонату у Першій українській лізі.
Пенальті це лотерея
Гра розпочалась так, як і мала розпочатись. Кияни взялись до справи й почали розхитувати оборону «Спартака». Робили вони це безперебійно два тайми підряд. У них була цілковита перевага, як в основний час, так і в додатковий. Матч міг і мав закінчитись з розгромним рахунком на їх користь, але… сум’яни вистояли. Трибуни стадіону «Авангард» біснувалися. Пізніше, всі медіа напишуть, що киянам, банально, не пощастило, але то буде пізніше, після пробиття пенальті. Ілля Близнюк, який захищав ворота киян не виручив. Спартаківець Микола Рогожкін теж не виручив, але, можливо налякав Дмитра Михайленка та Артема Яшкіна, які «пульнули» мимо воріт. Натомість Роман Совенко, Сергій Листопадов, Михайло Охріменко та Володимир Богач були точними, причому київський воротар навіть «не ворухнувся». Писати, про те, що після цього діялось на стадіоні «Авангард» зайве.
Всі Суми й сум’яни, навіть ті, хто досить скептично ставився до футболу взагалі й до гри сумського «Спартака», просто були щасливі.
Сімферополь Сумам не суперник
Але щасливий сон, для команди яка зайняли передостаннє місце у Першій лізі й вилетіла в другу на цьому не завершився. Далі були не менш феєрична перемога над першим чемпіоном незалежної України з футболу сімферопольською «Таврією», знову ж таки у Сумах. Рахунок того матчу 3:2 на користь нашої команди. І лише київський ЦСКА зміг зупинити переможний рух сумського «Спартака» і не пустити нашу команду до півфіналу. Армійцям «спартаківці» забили 1, зате від них отримали цілих 4 голи. До слова, ЦСКА став фіналістом турніру, де поступився донецькому «Шахтарю» 2:1. А от сумський «Спартак» після історичної перемоги теж здивував: у наступному сезоні команда з тріумфом повернулася у Першу лігу, феєрично вигравши свою зону.
