Бджільництво в Україні поруч із піклуванням про землю і про рослини було з давніх-давен. Пасічники кажуть: «Як не стане бджоли – через чотири роки загине людство». Бджола в Україні недоторкана, як корова в Індії. За статистикою, у кожного десятого українця є пасіка. Більше на i-sumy.com.
Трохи історії
Невідомо, коли вперше люди почали збирати мед. В давні часи бджіл просто викурювали з їхніх дупел і забирали мед. Не потрібно говорити, що такий метод збору був ненадійним і не завжди приносив успіх.
Перший вулик з’явився у 1814 році. Його сконструював та зібрав винахідник і завзятий бджоляр з України П. І. Прокопович. За принципом такого вулика бджолина сім’я селилася на рамку, де потім виробляла мед. З рамки зібрати мед було набагато простіше.
Перший рамковий вулик був простим у використанні та дозволяв управляти життям бджолиної сім’ї (рою). Винахід Прокоповича називався «Петербурзький вулик», хоч і не мав ніякого відношення до цього міста. Рамки у цьому вулику виймалися збоку – це складало деякі труднощі, але дозволяло не порушувати рою під час збору меду. В сучасних моделях рамкових вуликів рамки господар дістає зверху.
Цікаво, що сам Прокопович на час свого винаходу мав більш ніж 10 тисяч бджолиних сімей. В ті часи це була найбільша пасіка не тільки в Україні, але й у всьому світі.
У другій половині XX століття бджоляр із Сумщини Петро Возний вперше сконструював пересувний вулик. Суттєвою перевагою такого вулика було те, що пасіку тепер можна перевезти до місця бажаного медозбору. Винахід був представлений на Виставці Досягнень Народного Господарства, що проводилася у Радянському Союзі.
Безрамковий вулик
Та бджолярі не сидять, склавши руки. Серед них немало новаторів і винахідників.
У травні 2024 року Микола Мирошніченко створив принципово новий вулик та представив його в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій.
Микола мешкає у місті Тростянець Сумської області та займається фермерством. Свій винахід він назвав «Половецький вулик». Основна відмінність і особливість Половецького вулика та, що у нього не має рамок.
У Миколи є сховище на 1,5 тисячі бджолиних сімей та медогонку на 120 рамок. Отже, розміри пасіки змусили знаходити нові шляхи для господарювання.
Вулик нової конструкції має циліндричну форму і нагадує діжку. Тут можна у міру заповнення сот один за одним знімати сектори вулика. В цілому виробництво меду суттєво спрощується.
У «Половецькому вулику» умови існування бджіл максимально наближені до природних. Як розповідає автор винаходу М. Мирошниченко, для бджіл надані абсолютно природні умови, такі, в яких вони жили та будувалися мільйони років до того часу, як їх пересадили на рамку.
Винахід Миколи Мирошниченка «Половецький вулик» запатентований і вже знайшов своїх поціновувачів. На презентацію винаходу забралися пасічники з Охтирки, Тростянця та Великої Писарівки. Загалом були присутні близько двох десятків бджолярів Сумської області.
Одним із перших «Половецький вулик» придбав Сергій Іншин, бджоляр із Великої Писарівки. Сергій займається бджільництвом з 1986 року і вирішив спробувати щось нове у господарстві.
Ще одним власником «Половецького вулика» став пасічник Андрій Бондар, що проживає в Охтирці. За словами Андрія, він має шість вуликів з рамками моделі «Український». На презентації придбав один безрамковий, щоб спробувати та порівняти.
Миколу Мирошниченка підтримує родина. На думку доньки винахідника, безрамковий вулик – це щось принципово нове. І саме у складні часи дуже важливо створювати та розробляти нові ідеї. Кожна ідея – результат обробки корисної інформації. А для створення чогось принципово нового такої інформації потрібно дуже багато.